Українські народні казки

Дівчинка й розбійники

Українська народна казка Гуцульщини

Тато з дівчинкою пішов на ярмарок бика продавати. Продав тато бика і подав дівчинці гроші в пазуху. Як його будуть опришки переходити, то він розволочиться — грошей нема.

Ідуть вони додому почерез густий ліс. Тато напереді, а дівчинка за татом. Втомилася дівчинка й облишилася від тата. І зблудила, і пішла на іншу стежку. Приблудила вона до одної хатини в лісі. Там світилося в віконци світельце. Попросилася дівчинка до хати. Відкрила їй стара жінка двері і запиталася в неї:

— Яким чином ти сюди приблудила?

— Ой, ми з татом продали сьогодні на ярмарку бика. Тато неназдогадь поклав мені в пазуху гроші в хустинці. Як пересядуть опришки, аби не догадалися, що в тата гроші є.

Тоді баба каже:

— Лізь, дівчинко, на піч.

А в цеї баби було дванадцять синів, і всі опришки. Не хотіли робити, лиш красти, убивати й легко жити. Приходять вони до цеї свеї хатини, а мама питається в них:

— А як гостили?

— Нічого, мамо, не здобули.

— А мені в хату гроші принесли.

— Які гроші?

— Та, ади, дівчинка в мене на печі. Заблукала. Продав тато бика і подав їй гроші в пазуху. Зблудила вона від тата в лісі і попала до мене в хату. А я її на піч.

Сказали опришки:

— Ви її на піч, а ми її в піч. І спалимо, аби не було кому розказати про нас.

Дівчинка це все чула і страшно напудилася. І шепче бабці:

— Пустіть мене надвір.

Баба бере її за руку і тримає в хоромах.

— Ти отут, — каже, — роби, що маєш, бо надвір тебе не пущу. А дівчинка ще більше страху додає собі. Виривається з бабиних рук і втікає в ліс. Біжить дівчинка лісом і надибають її шандарі. Вона плаче, а шандарі питають її:

— Куди ти, дівчинко, біжиш?

Вона їм розказала все, а шандарі кажуть:

— Не бійся, дівчинко, ми не опришки, ми сами опришків шукаємо.

Дівчинка зачала розказувати:

— Отам на долині їхня хата. Там повна хата опришків. Відобрала в мене баба гроші, а я втекла з її рук.

Стягає шандар з себе шинелю, обриває в ній рукави, натягає дівчинці на ноги і обгортає її. І веде їх дівчинка на тих опришків. Шандарі обстають хату і кричать:

— Здавайтеся, опришки!

Опришки зачали стріляти. Завелася стрілянина. І шандарі розбили опришків. І бабу вбили. Увійшли в хату, взяли ті гроші і ще більше найшли грошей. І запалили ту хату. А дівчинку завели додому, до батька. І віддали їм їхні гроші. І казці конець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Хутір Калинки́, Косівського району, Івано-Франківської області
12 січня 1986 року
Оповідач: Колобейчук Григорій Дмитрович (народж. 1930)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.