Українські народні казки

Дівчинка і відьма

Українська народна казка Чернігівщини

Жила в одному селі бідна вдова з дочкою. Одного разу каже вдова:

— Сходи, дочко, в сусіднє село та провідай свою тітку.

Зібралася дівчина і пішла. Іде, а шляхом пісні співає, квіти збирає. Назустріч їй їде гончар.

— Дівчинко, дівчинко, куди ти йдеш?

— До тітки.

— Не йди до неї, бо відьма вона і з’їсть тебе.

— Брешеш.

Не прослухала дівчина і пішла далі. От назустріч іде корівник.

— Дівчинко, дівчинко, куди ти йдеш?

— До тітки своєї.

— Не йди до неї, бо відьма вона і з’їсть тебе.

— Брешеш, не вірю.

Не послухала дівчина і корівника. Майже біля села зустріла вона старців.

— Дівчинко, дівчинко, куди ти йдеш?

— До тітки своєї.

— Не йди до неї, бо вона з’їсть тебе.

— Брешете, не вірю.

Пішла вона далі. Підходить до хати, а в тітки піч затоплена, а на плоті кишки висять.

— Тітко, а що це в тебе?

— А то мотки висять, ткати буду. Заходь у хату, я тебе млинцями пригощу.

Зайшла дівчинка, а тітка млинці смажить, сковороду людською рукою змазує. Страшно стало дівчині, сіла вона за стіл, та не їсть млинців. А тітка все припрошує:

— Їж, племіннице, їж.

Тільки тітка відвернеться, а дівчина кине під стіл млинець. Кидала, кидала, а кіт і собака, що там сиділи, уже наїлися і їсти не хотіли. Млинці почали випадати.

Розсердилася тітка, коли побачила, що млинці під столом і хотіла вбити племінницю. Та кіт і собака стали на захист, а дівчинка вискочила з хати і втекла.

З тих пір вона більше не ходила в гості до своєї тітки.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

82 (4536). Дівчинка і відьма. СУС —. Записала Курило Тетяна Миколаївна 2008 року. Гусак Варвара Кузьмівна (1918). Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Печенюги