Українські народні казки

Дідова внучка і бабина внучка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив собі дід та баба в одному селі. Та була в діда внучка Марина, а в баби — внучка Галина. У діда була послушна внучка, а бабина — балувана, вредна, капризна, робить не хоче нічого.

От задумала баба, щоб не було дідової внучки з ними. І приказала діду:

— Як будеш їхать по дрова в ліс, завези її і остав у лісі.

«Ну що ж, — дума дід, — жалко Маринку, та треба бабі угодить».

Зібрався, запряг конячку у бричку і поїхав в ліс по дрова. Нарубав дрова у лісі. А неподалік стояла хатка. Він оставив у тій хатці внучку. Каже їй:

— Ти тут побудь, поприбирай, а я поки ще піду нарубаю дров. А на другий раз приїду і заберу тебе!

Осталася внучка, все поробила. Уже вечоріє. Діда нема. Стрьомно стало. От приходить уночі Кіт-Воркіт і стука у вікно. Баче, там дівка сидить. Він і каже:

— Дівко-дівко, відчини!

Вона відкрила двері.

— Пересади через поріг.

Вона пересадила.

— Накорми мене.

Вона накормила тим, що в неї у вузлику було. Кіт каже:

— Уложи мене спать.

Уложила. Кіт пробурмотів, щоб дівка вийшла надвір. А там стоїть карета запряжена, пара коней. Дівка сіла, привезли її додому.

А баба глянула, що дідова внучка вернулася на золотій скрині, повно там багатства, і каже дідові:

— Вези і мою туди, куди свою віз.

Дід взяв Галинку і поїхав у ліс по дрова. Оставив її у хатці, а сам прибив до деревини дві дощечки. А вітер дує, дощечки цокають. А Галинка дума, що дід рубе дрова. А дід набрав дров і поїхав додому. Галинка жде діда, коли він її гукне. Не чути. Вже вечоріє, а його нема. Коли це щось стука. Гука Кіт-воркіт:

— Дівко-дівко, відчини!

А вона каже:

— Невеликий барінь, сам відчиниш.

Він відчинив двері, каже:

— Дівко-дівко, пересади мене через поріг.

А вона каже:

— Невеликий барінь, сам переступиш.

Кіт приказує:

— Дівко-дівко, уложи мене спать.

А вона отвічає:

— Невеликий барінь, сам укладешся!

Кіт-Воркіт щось забуркотів і з’їв дівку. А кісточки зав’язав у тряпку.

Приїхав дід по дрова, а внучки нема. Забрав самі кісточки. А баба жде, дума внучка приїде на золотій скрині. А у діда і баби була собачка. Та біга і гавка, що дідова внучка стала бариня за послухання, а з бабиної внучки лиш кісточки остались.

От і казочці кінець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

44 (7195). Дідова внучка і бабина внучка. СУС 480. Записав Огородник Олександр 2009 року. Іртюга Оксана Семенівна (1927). Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Жданівка