Українські народні казки

Дідові дочки

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жив на світі один чоловік, ну як чоловік — дід. Життя його було складне: рано овдовів, потім знову женився і знову жінку поховав. І так остався з дев’ятьма дочками: вісім від першої, селючки, а десята — панчихи гордої. Поки діти були малі, тягнувся, пупа рвав, та й залишили його сили рано.

Тоді дочки вже гуртом тягли хазяйство, волів водили на тирло самотужки, орали, боронку тягали, сіяли хліб. Коли хліб дозрівав, самі жали і на волах возили. І знову прийшов август місяць, встали дівчата рано-вранці і на поле жати пшениченьку, жали-жали до сьомого поту.

От зійшла зоря рання, сіли дівчата поснідати, завели пісню, а одна не співає, тільки бурчить, що батько їх працювати заставляє. Всі мовчать. А що їм казати, хай балакає. Жнуть далі, зайшло вже сонце ясне, зібрались дівчата додому, а дорога через ліс лежала. Ніколи вони не губились, завжди до своєї хатини доходили, а батько стрічав їх біля фіртки.

Так от ідуть вони лісом. Тихо все, тільки дерева шумлять. Коли чують, гул страшенний, земля під ногами, мов жива, ходить. Злякались дівчата, розбіглися і заблудилися.

От іде старша дочка по лісі, плаче, а назустріч їй її мати вся біла-біла, а гарна... Привіталась і питає:

— Кого ти, доню, найбільше любиш?

А та їй відказує:

— Я тебе, мамо, любила і люблю, і сестер люблю, та найбільше — батька. Все життя ми з ним вкупці, і ні разу він не образив мене, тож батька найбільше люблю.

Таке було з усіма, крім останньої. Їй привиділась її мати й спитала:

— Кого ти, доню, найбільше любиш?

Та навіть не думала, відповіла:

— Себе!

Тут з’явився знову вітер, земля загула, опинились вісім дочок на галявині, де ждав їх уже батько, дев’ята в лісі зосталась. Довго блукала по лісі, набрела на вовків голодних, а далі... все й так ясно.

Таке воно і є на світі, а хто послухав — духом ситий!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

84 (7234). Дідові дочки. СУС —. Записала Благун Аліна 2009 року. Коваленко Софія Григорівна (1935). Дніпропетровська область, Петриківський район, Лобойківка