Українські народні казки

Дідів півник та бабина курочка

Українська народна казка про тварин

Був дід і баба. Дід мав когутика, а баба курочку. І курочка видряпала на сміттю денюжку. Когутик каже до неї: «Дай мені!» Вона не хоче. Він взяв її забив. Але курочка просить когутика, щоби він ішов до моря — води просити.

Приходить він до моря і каже: «Море, море! Дай води. Бо курочка неможе, іздохне може». — «Піди ж мені до кабана, чай дасть мені ікла». Приходить когутик до кабана: «Кабане, кабане! Дай мені ікла». — «Кому?» — «Морю». — «Іди ж до дуба, най дасть мені жолудя». Приходить когутик до дуба: «Дубе, дубе! Дай мені жолудя». — «Для кого?» — «Для кабана». — «Кабанові нащо?» — «Щоб дав ікла». — «Кому?» — «Морю, щоб дало води». — «Для кого?» — «Для курочки, бо курочка неможе, іздохне може». — «Іди ж мені до клена, най дасть мені листя».

Приходить когутик до клена: «Клене, клене! Дай мені листя». — «Для кого?» — «Для дуба». — «А дубові нащо?» — «Щоб дав кабанові жолудя». — «А йому нащо жолудя?» — «Щоб морю дав ікла». — «А нащо ж ікла морю?» — «Щоб дало води». — «А нащо ж тобі води?» — «Курочці, бо курочка неможе, іздохне може». — «Іди ж мені до корови, най дасть молока».

Приходить він до корови: «Корово, корово! Дай молока кленові». — «А кленові нащо?» — «Щоб дав листя». — «А кому ж листя?» — «Дубові». — «А дубові нащо?» — «Щоб дав жолудя». — «А кому ж жолудя?» — «Кабанові, щоб дав ікла». — «А кому ж ікла?» — «Морю». — «А нащо ж морю?» — «Щоб дало води». — «Для кого?» — «Для курочки, бо курочка неможе, іздохне може». — «Іди ж мені до косарів, най дадуть мені трави».

Приходить когутик до косарів: «Косарі, косарі! Дайте трави». — «Кому?» — «Корові, щоб дала молока». — «Для кого?» — «Для клена». — «А йому нащо?» — «Щоб дав листя для дуба». — «А дубові нащо?» — «Щоб дав жолудя для кабана». — «А йому нащо?» — «Щоб дав ікла морю». — «А йому нащо?» — «Щоб дало води для курочки, бо курочка неможе, іздохне може». — «Іди ж до мельнички, най напече нам хліба».

Приходить до мельнички: «Мельничко, мельничко! Спечи хліба». — «Для кого?» — «Для косарів». — «Косарям нащо?» — «Щоб сіна вкосили для корови». — «А корові нащо?» — «Щоб молока дала для клена». — «А кленові нащо?» — «Щоб листя дав для дуба». — «А дубові нащо?» — «Щоб жолудя дав для кабана». — «А кабанові нащо жолудя?» — «Щоб дав ікла для моря». — «А морю нащо?» — «Щоб дало води для курочки, бо курочка неможе, іздохне може». — «Нема в мене хліба, рушай собі геть!»

Прийшов собі когутик, а з курочки вже тільки кістки.

Отак-то ся діє на світі, що з серця чоловік жінку б’є, а послі на ліки дає! А ліки не помагають, — тільки порожняком лишають. А якби того не робив, то щасливо би на світі жив. А так: мусить бідувати, бо не треба жінку кийом латати, але жити в згоді, як пристоїть чоловічій природі.

Походження та примітки

Дідів півник та бабина курочка. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 241/І, 2032. Зап. в середині XIX ст. на Поділлі. Казки та оповідання з Поділля. В записах 1850—1860-х рр. Вип. І—II. Упорядкував Микола Левченко, К., 1928., стор. 289—290.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.