Українські народні казки

Дід, баба, кіт, цап, баран і вовки

Українська народна казка про тварин

Був собі дід і баба. І був у них зять і дочка. Вони собі надіялись, що як прийдуть зять і дочка у гості, то покласти до хліба сметанки. Проклятий кіт де не взявся і сметанку з’їв. Била баба, била кота і вигнала:

— Прийде дочка та зять, де ж мені сметанки взять?

Пішов той кіт прямо геть із слободи. Цап побачив, що кіт іде, і собі за ним. Баран побачив, що цап іде, і собі за ним. Вийшли вони на степ. Ну, на степу ж холодно. Побачили скирту сіна:

— Ходім гріться до тої скирти.

Цап та баран поставали та їдять сіно, а кіт вискочив аж на скирту. Дивиться: ідуть вовки. Він тоді говорить до їх:

— Бережіться, братці, бо йдуть вовки прокляті!..

Боже мій! Як тут берегтись? Цап — той вискочить на скирту, а баран — то не вискочить! Став тоді цап під скиртою; баран виліз на цапа; кіт його тоді потягнув і витащив барана. Тоді цап вискочив. Уже. Сидять уже вони всі на скирті, зіркують.

Прийшли дванадцять вовків. Дивляться на ту скирту:

— Ей, брати, — каже, — єсть мишоловка!

От тоді у самий перед кіт-мурлика як замуркотить, як скоче між вовки, як наїжиться, як зажене кігті у якого вовка!.. Порозгонив усіх вовків.

— Тікаймо, братці, — кажуть вовки, — коли цей малий та який клятий, а з тими то вже нема чого нам ставать.

І повтікали.

Тоді — дай бог ноги:

— Ходім, — кажуть цап, баран і кіт, — назад додому.

А тут удома вже плачу за цапом, за бараном, за котом... Поприходили. Уже більше баба не била кота, а вже ховала кушинчики та кружечками добрими накривала.

Походження та примітки

Дід, баба, кіт, цап, баран і вовки. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 130. Зап. Ф. Гавриленко в 20-х роках XX ст. Місце запису не зазначене. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-2, од. зб. 268, арк. 109. Паралелі: Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко, вып. 1, К., 1869; вып. 2, 1870., І, стор. 39—40; Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и Харьковской губ. И. И. Манжурою, Харьков, 1890., стор. 1; Б. Д. Гринченко, Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях, вып. 2, Чернигов, 1897., стор. 243—244; Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 329—330, 332—335; Українські народні казки, легенди, оповідання і речитативні вірші для дітей. Підібрали і впорядкували М. В. Нагорний, М. Ф. Ісірович, Г. С. Сухобрус, Л. К. Данилюк, К., 1939., стор. 167—170; Дідо-всевідо. Закарпатські народні казки. Запис текстів та впорядкування П. В. Лінтура, Ужгород, 1969., стор. 10—12; Афанасьєв, стор. 90—94; Северные сказки. Сборник Н. Е. Ончукова, СПб., 1909., стор. 355—357; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 461; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 208; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 140—146; Spievajúca lipka. Rozprávky západných Slovanov. Vybral a pripravil prof. dr. Pawol Nedo, Lipsko, s kolektívom odborníkov z etnografických pracovísk v Bratislave, Prahe a Waršawe, «Mladé Letá», Bratislava, [1972]., стор. 301—303. Казки про зимівлю свійських звірів у лісі записані також па Харківщині (Відділ рукописів Інституту етнографії ім. М. М. Миклухо-Маклая АН СРСР (Москва)., ф. 22, од. зб. 331, арк. 27—30, 57—58), Донеччині (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 643, арк. 372—373), Полтавщині (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-5, од. зб. 364, арк. 87—91), Черкащині (Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 698, арк. 5—6). Див. також: Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 643, арк. 187; Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР., ф. 3, од. зб. 4058, арк. 22—23, 52—55; од. зб. 4070, арк. 424—427.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.