Українські народні казки

Жаба і віл

Українська народна казка про тварин

Молода жаба, побачивши на луках вола, забажала з ним зрівняться. Дулась, дулась, а далі пита: «Ану, гляньте, сестриці, чи здорово побільшала я?» Стара жаба глянула і каже: «Годі тобі дарма надиматься. Чого дурієш? Бо все равно тобі з ним не порівняться. Трудно мужичкові графом зробиться, а іще трудніш бідному з багатим судиться. Так само і тобі ніколи не буть такою завбільшки, як віл».

Молода жаба старої не послухалась, одно дулась, поки з натуги тріснула і ноги виправила. Стара жаба тоді й каже молодим: «Оце вам, дітки, наука, щоб не ходили до вітру без дрюка. Ніколи не силкуйтесь перемогти сильнішого себе або зробиться тим, чого нам досягнуть не можна».

Походження та примітки

Жаба і віл. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. П. Тарасевський у м. Шебекіно Бєлгородського пов. Курської губ. від Є. Мацокиної. Час запису не зазначений. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 472.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Жаба і віл

Українська народна казка про тварин

Жаба узріла на пасовиську вола і загадала сама з ним зрівнятися. Она була заздрісна; і давай надуватися! Дується, дує і каже до своєї сестри: «Подивись, сестрице, чи я вже така велика, як віл?» — «Але де там, — каже друга жаба, — ще тобі далеко до вола!» — «Ну, дивись, як я тепер надуюся!» І дується знов і питає: «А що? Правда, що я вже велика, як віл?» — «Куди там, — каже друга, — ще тобі такой далеко до вола!»

Зачала жаба знов дутися, дується, дує, наконец — трас! Пукла...

Походження та примітки

Жаба і віл. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Час і місце запису не зазначені. Ластівка. Письмо для руських дітей, яко прилога до «Учителя», Львів, 1869—1881., 1870, ч. 14, стор. 119.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Жаба і віл

Українська народна казка Поділля

Жаба уздріла на пасовиську вола і загадала сама з ним зрівнятися. Вона була заздрісна і давай надуватися! Дується, дується і каже до своєї сестри:

— Подивись, сестрице, чи я вже така велика, як віл?

Але де там, — каже друга жаба, — ще тобі далеко до вола.

— Ну дивись, як тепер надуюсь.

І дується знов і питає:

— А що? Правда, що я вже така велика, як віл?

— Куди там, — каже друга, — ще тобі такій далеко до вола!

Почала жаба знов дутися, дується, дується. Дується, а нарешті трісь! Луснула...

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

237 (6551). Жаба та віл. СУС 277А. Записала Нечипорук Юлія 2009 року.
Оповідач: Пискун Надія Василівна (1921 року народження) Йосипівка Козятинський район Вінницька область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.