Українські народні казки

Жадібний чоловік

Українська народна казка Поділля

Жив собі чоловік та жінка. Чоловік був дуже скупий. Він нікому не вірив, що йому казали, все піддавав сумніву. Особливо чоловік не довіряв жінці. Що вона не зробить, то не так, що не скаже, ще гірше.

Одного разу жінка спекла сім хлібин, восьму паляницю і дев’ятого плесканчика. Зараз, де не візьмись, заходить старець до хати і попросив хліба. Жаль стало жінці дідуся, вона і віддала йому маленьку хлібину, а плесканчика з’їла сама.

Закінчився день, вечоріє, приходить з роботи чоловік і одразу з порога захотів дізнатися скільки дружина спекла хлібин.

— Сім, — відповіла жінка.

— Кажи правду, бо вмру, — настирливо допитується чоловік.

Жінка розлютилася на чоловіка і каже:

— Вмирай!

Чоловік ліг на лавку і видає себе за померлого. Жінка плаче, приказуючи:

— Сім, сім!

Зібрались люди, несуть на цвинтар, а вона плаче та промдвляє:

— Сім, сім!

А коли вже стали спускати труну до ями, то жінка заголосила:

— Сім, сім, паляничка і ще плесканчик!

Чоловік, почувши жінчине зізнання, щосили почав гукати:

— Відчиніть мене, жінка аж тепер правду сказала!

Люди вирішили провчити чоловіка. Вони поспілкувалися між собою і запропонували, що випустять його, якщо він розкається і половину свого багатства роздасть бідним. Чоловік пообіцяв стати кращим, ніколи не гнівити Бога, з почуттям милосердя ставитися до знедолених.

Після цього випадку чоловік почав жити новим життям, як і обіцяв, а половину свого багатства роздав бідним.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

81 (6035). Жадібний чоловік. СУС 1365I*. Записав Романюк Павло 2008 року. Куклюк Лариса Петрівна (1930). Хмельницька область, Старокостянтинівський район, Огіївці