Українські народні казки

Жених — жаба

Українська народна казка Закарпаття

ЖЕНИХ — ЖАБА — Українська народна казка Закарпаття
ЖЕНИХ — ЖАБА — Українська народна казка Закарпаття

Було раз що не було... Жила собі баба з трьома дівками. Раз старша пішла у кирницю за водою, а з кирниці проговорила жаба:

— Дам тобі води, якщо поцілуєш мене. Дівка напудилася і втекла.

Так сталося і з середущою.

Тоді побігла за водою наймолодша. Хоче набирати, а з кирниці голос:

— Дам тобі води, якщо поцілуєш мене.

Дівчина поцілувала жабу і несе воду домів. Айбо за нею по п’ятах жаба.

Старші сестри сміються з молодшої.

Сіла дівчина за стіл, а жаба з нею. Постелила постіль і лягла спати, а жаба з нею. Всі сміються з дівчини...

Так ото довго тяглося, і каже мати своїй доньці:

— Що будемо робити, донько? Доки будеш терпіти жабі?

— Мамко, — прозрадилася молодша донька, — ото не жаба, а прекрасний леґінь!

Мати дорадилася, що, як молоді засплють, спалить жаб’ячу шкуру... Напалила увечері піч і кинула шкуру в огонь... Завоняло в хижі, і леґінь пробудився й жалісно сказав:

— Коби ти була ще три дні потерпіла, моє закляття кінчилося б, і я сам скинув би жаб’ячу шкуру... А відтепер ніде мене не увидиш!

Взявся і пропав безвісти.

А у молодшої доньки уже народився хлопчик. Взяла на руки дитину і пішла по світу шукати свого чоловіка.

Іде, йде горами, лісами, полями... Натрапила до Сонцевої матері.

Втворила двері і поклонилася:

— Добрий день, бабко!

— Добрий день, донько. Що ти за одна, куди ходиш, кого шукаєш?

— Шукаю свого чоловіка. Такого і такого. Чи ти його не виділа?

— Я ні... Чекай, зараз вернеться домів мій син, та, може, він його знає...

Як смерклося, залетіло через визір Сонце.

— Тут пахне християнською душею!..

— Натрапила до нас, синку, нещасна жона... Шукає свого чоловіка. Чи ти про нього не знаєш?

— Я про нього не знаю... Може, буде знати мій брат Місяць.

Переночувала жона у Сонцевої матері, а рано пустилася в путь.

Іде, іде і звідає, де живе Місяць...

Раз у великому лісі натрапила на хижу. Втворила двері і поклонилася:

— Добрий вечір, бабко.

— Добрий вечір, донько. Що ти за одна і куди держиш путь?

— Я шукаю свого чоловіка. Такого і такого. Чи ти про нього не знаєш?

— Я ні... Переспи до рана і, може, про нього буде знати мій син...

Раненько залетів через визір Місяць.

— Тут пахне християнською душею?!

— Потрапила до нас, синку, нещасна жона. Шукає свого чоловіка. Чи ти про нього не знаєш?

— Я про нього не знаю. Но буде знати мій брат Вітер, бо він в кожний закуточок звіє.

Подякувала жона Місяцевій матері за нічліг і пустилася в путь...

Іде, іде. Раз в горах увиділа хижку. Втворила двері і поклонилася:

— Добрий день, бабко.

— Добрий день, донько... Що ти за одна, кого шукаєш?

— Шукаю свого чоловіка. Такого і такого. Чи ти його не знаєш?

— Я не знаю. Почекай мало. Скоро вернеться мій син. Він про нього буде знати.

І скоро двері розтворилися і залетів Вітер:

— Тут християнською душею пахне!

— Сюди, синку, заблудила нещасна жона. Шукає свого чоловіка. Такого і такого. Чи ти про нього не знаєш?

— Знаю. Він є за скляною горою.

Вітер переніс жону і малу дитинку через гору.

— Стій тут під воротами, а я буду йому вечерю студити і скажу про тебе.

Винесли вечерю. Вітер студить. Раз вийшов молодий цар і почав їсти. А вітер проговорив:

— Тебе чекає жона з золотоволосим хлопчиком...

Цар побіг до воріт і як увидів свою першу жону і свого хлопчика, дуже зрадувався:

— Ти моя істинна жона. З тобою хочу жити навіки!.. Цар лишив другу жону.

Вітер їх переніс знову через скляну гору в їх державу, додому.

Учинили свадьбу, та й днесь живуть, аж не повмирали. Минулася казка.

Походження та примітки

Жених-жаба. «Сравнительный указатель сюжетов: Восточнославянская сказка / Сост. Л. Бараг, И. Березовский, К. Кабашников, Н. Новиков. — Л.: Наука, 1979.» — 440. Друкується вперше. Варіанти: Калин — «Закарпатські казки Андрія Калина / Запис текстів і вступ, стаття П. Лінтура; Упорядник Г. Ігнатович. — Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1955.», с. 142 — 148; Королович — «Дідо-всевідо: Закарпатські народні казки / Запис текстів та впорядкування П. Лінтура. — Ужгород: Карпати, 1969.», с. 70 — 79.

Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура [Упорядники І. М. Сенька та В. В. Лінтур; вступна стаття, примітки та словник І. М. Сенька; післямова П. В. Лінтура; Редколегія: В. І. Данканич, О. І. Дей, П. К. Добрянський та ін.; Художник М. М. Дем’ян]. — Ужгород: Карпати, 1984. — 528 с, іл. (Бібліотека «Карпати»).