Жив собі чоловік Сашка
Українська народна казка Кіровоградщини
Жив собі чоловік Сашка.
А в нього була синя семіряшка,
На голові шапочка,
А на штанях — латочка.
Чи хороша моя казочка?
Ви говорите, що хороша?
То дайте мені міх грошей.
А я далі розкажу,
Вас у подорож запрошу.
Помандруємо гуртом.
А цей чоловік був не простий,
Мав він голос чарівний.
Як заспіває він біля млина,
Ви почуєте його край села.
Мав він руки золоті,
Шив, кував і молотив.
Всі його гукали,
Бо за працю поважали.
Змайстрував він чудо дивне,
Облетів ним цілий світ.
І потрапив на обід
До царя Султана
За моря і океани.
Цар помітив диво-гостя,
А щоб краще зрозуміть,
Дав Сашкові на обід
Чудодійного вина.
А вино це не просте:
Хто у нього зазирне,
То зуміє прочитать,
Навіть думки угадать.
Цар Султан не міг збагнуть,
Що гостя не обмануть.
В нагороду дав йому
Свою доньку як жону.
І з тих пір живе й мудрує
Наш Сашко і хазяйнує.
Має млин, ставок і гай.
Мед із пасіки качає,
Діточок ним пригощає.
Ось і казочці кінець,
А хто слухав — молодець!