Українські народні казки

Живий вузлик

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Не за синіми морями, не за високими лісами, а тут десь воно було. Жили собі чоловік і жінка і не було в них дітей. Поки були молоді, якось не помічали , що хата стала їх пусткою. Та час ішов. Почав чоловік сумувати і дорікати дружині, що нема в них дітей. Ото терпіла жінка ,поки їй не увірвався терпець, та й вирішила піти до відьми, що жила вкінці села.

Тільки ступила за поріг ,як підійнявся такий вітер, що звалив її з ніг. Загуділо, зашуміло в дворі. Стало страшно жінці. Вернулася вона в хату, впала навколішки перед образами і почала благати бога дати їй добру дорогу. Злякана і втомлена;тут таки долі і заснула. І приснився їй дивний сон, що нібито прийшов до неї старенький дід, з білою бородою і почав її навчати, як і що їй робити.

На другий день взяла вона траву-ласкавицю, ножа, молока та й відправилась в дорогу. Отак іде собі жінка, іде, а назустріч їй біжить великий вовк. Злякалась вона та й думає: «Отут мені й кінець буде!» Згадала про траву, витягла з вузлика та й почала шепотіти:

— Травице-ласкавице, стань переді мною, захисти мене від вовка собою.

Як почала круг неї рости трава. Та така високая, як ліс. Побігав круг неї вовк , аж бачить, що не добереться до жінки, то й побіг собі далі. А жінка стала перехрестила траву навколо себе, та й зникла. Страшно жінці йти далі, а дітей так хочеться мати. От мандрує вона далі. Пташечки співають круг неї, сонечко світить. Отак би йти і йти, аж раптом спохмурніло небо, піднявся вітер. Подивилася вона на небо, аж котиться колесо, а в ньому щось чорне. Згадала жінка діда і його повчання, швиденько вийняла ніж, тричі перехрестилася і почала ножа встромляти в землю. Дивиться, а колесо помаленьку спиняється, спиняється. Глядь, а в тому колесі чоловік.

— Спасибі тобі, молодице, що від біди мене врятувала! — каже їй.

Подякував та й пішов собі. Іде жінка собі і думає, що то воно за дива такі творяться, а собі під ноги та й не дивиться. Коли глядь, аж повзе великий вуж. Сам великий та довгий, а на спині весь мохом поріс. Ліг він посеред дороги , що не обійти його і не об’їхать. «Що ж робити ?» — думає жінка. Знову став їй у пригоді старий дід. Наче у сні почула його слова: «Як зустрінеш пана вужа, то налий йому молочка, він тобі дорогу за твою доброту і уступить». Так і зробила жінка. Вуж напився та й поповз далі. За страхом та думками незчулася жінка, як опинилась біля хати відьми. Заходити боїться та й не зна, як двері відкриваються. Аж раптом двері самі відкрилися і на порозі стала відьма страшна та негарна. Аж мурашки по тілі побігли в жінки. Не вспіла та рота роззявити, а відьма й каже:

— Знаю по що прийшла. Довго за тобою дивилася, як ти сюди йшла. За твоє хоробре серце, за доброту, за те, що готова віддати іншому останнє, що в тебе є, буде від мене винагорода тобі. Візьми цей вузлик та й іди швиденько додому. Але у вузлик не заглядай, поки в хату свою не зайдеш, і ні з ким не розмовляй. А далі сама побачиш.

Наче п’яна побрела жінка додому. Та з того переляку все швидше і швидше. Та так і вскочила в хату, а тоді сіла розв’язувати вузлик. Аж глядь, а він ворушіться. Впустила вона на діл його з переляку , а звідти викотилась велика м’яка квасолина. Підбіг котик, почав гратися квасолиною , лапкою шкріб, квасолина — лусь, а звідти дитятко. Та таке гарне, що ні сказати ,ні пером описати. Зраділи чоловік і жінка та й зажили втрьох щасливо. Ох і довга казка, хай їй грець, а хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

50 (5509). Живий вузлик. СУС —. Записала Танцюра Галина . Слободяник Олександра Марківна. Черкаська область, Смілянський район, Ковилиха