Українські народні казки

Живучий півник

Українська народна казка Полтавщини

Ішов лісом сумний бик. Зустрів його собака та й питає його:

— Чому ти такий сумний? Що трапилось?

— Я втратив свого друга, — говорить бик.

— Якого друга? — з цікавістю запитував собака.

— Я втратив півника, ми з ним були найкращими друзями. А викрав його один жорстокий чоловік.

— Ходімо врятуємо його, визволимо з неволі! — запропонував собака, а потім запитала:

— Ти знаєш, де він?

— Так, це там, за лісом, — вже радісно відповідав бик.

Але доки вони йшли до півника, він уже пережив не одну трагедію. Спочатку чоловік посадив його до темної кімнати, але півень так голосно співав, що чоловік не витримав і вкинув його у криницю. Хоча півник не розгубився і випив усю воду, щоб не втопитися, став на дні і чекає, що ж буде далі. А далі і третя трагедія не забарилася: чоловікові зовсім набрид цей півень і він, розпаливши в печі вогнище, кинув туди півня. Проте півник і тут зумів себе захистити.

Він випив усю воду з криниці і ту воду вилив у вогонь. Так хитрий півник врятувався, а злого чоловіка покарали селяни.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

243 (4916). Живучий півник. СУС (219Е*). Записала Шарлай Світлана 2008 року.
Оповідач: Шарлай Олександр Мефодійович (1935 року народження), Гоголево, Шишацький район, Полтавська область