☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Журавель сватає чаплю
Українська народна казка про тварин

Жили собі на болоті журавель і чапля. Скучно було журавлю самому жити, а не стало му пари, щоби ся оженив з свойов партійов, з журавлихов, і пішов до чаплі посватати її, щоби з нев оженитися. А вона його зганьбила, як прийшов: «В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, кормити мене не будеш мав чим, іди геть, ти з довгов шийов!»

І журавель пішов зо встидом до свого дому. По тім сватанню розгадалася чапля: «Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаюся з журавлем». І приходить і перепрошує журавля: «Озьми мене за жінку». А він їй відповідає: «Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було йти тогди, як я тебе сватав, а тепер: за двері!»

І пішла чапля з плачем і зо встидом до свого дому. А потім розгадав собі журавель: «Шкода, що-м не взяв чаплю за жону. Піду ще раз».

І приходить до неї і перепрошує її: «Чапле, піди за мене заміж». А чапля йому відповіла: «Геть з мої хати! Було мене тогди брати, як я приходила до твої хати!»

І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.

Журавель сватає чаплю. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 244. Зап. В. Гнатюк у 1902 р. в с. Пужники Бучацького пов. (Тернопільщина) від Т. Гринишиного. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 417. Паралелі: Молода Україна. Часопис для дітей старшого й меншого віку. К., 1908—1914., 1908, № 2, стор. 26—27; Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 417—418; Афанасьєв, стор. 103; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 184; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 255.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

232 (7477). Журавель сватає чаплю. СУС 244А*. Записано 2009 року. Спаська Галина Антонівка (1942). Дніпропетровська область, Покровський район, Катеринівка

Журавель сватає чаплю
Українська народна казка Чернігівщини

Жили собі на болоті журавель і чапля. Скучно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженитися з журавлихою, і пішов він до чаплі. А вона його зганьбила:

— В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, годувати мене не будеш мати чим, іди

геть, ти, з довгою шиєю!

І журавель пішов з стидом до свого дому. По тім сватанню розгадалася чапля: „Скучно мені буде самій жити. Ось піду я та посватаю журавля”.

Приходить і перепрошує:

— Возьми мене за жону.

А він їй відповідає:

— Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було йти тоді, як я тебе сватав, а тепер — геть за двері!

Пішла чапля з плачем і стидом додому. А потім розгадав собі журавель:

„Шкода, що не взяв чаплю за жону. Піду ще раз”.

Приходить до неї та й перепрошує:

— Чапле, піди за мене заміж!

А вона йому відповідає:

— Геть з мого дому! Було тоді брати, як я приходила до тебе.

І так вони ходять до нинішнього дня і сватаються, але ніяк не можуть поженитися.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

34 (1174). Журавель сватає чаплю. СУС 244 А*. записала Бушко Н. І. 2008 року. Панченко Раїса Петрівна. Чернігівська область, Бобровицький район, Стара Басань