Українські народні казки

Журавель і лисичка

Українська народна казка про тварин

Зострілися журавель з лисичкою у лісі. Журавель каже: «Прийми мене, лисичко, на зимівлю, то я тебе научу літати». — «Добре», — каже лисичка. Прийняла його лисичка. От і жиють вони у лисиччиній норі.

Аж дознались стрільці, що в норі жиють журавель з лисичкою. Стали вони розкопувати тую нору. Лисичка й каже до журавля: «Кільки в тебе думок?» — «Десять», — журавель каже. — А у тебе кільки?» — «Їдна». А далій знов каже лисичка до журавля: «Кільки в тебе думок?» — «Дев’ять. А у тебе кільки?» — «Їдна». Послі знов лисичка каже: «Кільки в тебе думок?» — «Вісім. А в тебе кільки?» — «Їдна». Да так усе лисичка питає журавля, а той усе по їдній зменшує. А далій лисичка каже, — коли вже стрільці ближче почали копати: «Кільки, — каже, — у тебе думок?» — «їдна, — одказав журавель. — А у тебе?» — «Їдна... Яка ж у тебе думка?» А журавель каже так: «Я ляжу поперед у норі і притаюсь. Буду наче неживий. Вони мене й візьмуть у руки, почнуть роздивлятись, то ти утікай. Вони кинуться до тебе — тоді й я полечу».

Докопалися стрільці до журавля, узяли його в руки та й кажуть: «От тобі й на! Лисиця задушила журавля... Киньмо його, то вже наш. Докопаймося ще до лисиці». Тільки вони це кажуть, а лисичка з нори — фіть! — пішла у ліс... А журавель — пррх! — полетів.

Ото й почали вони скликатися докупи, — журавель з лисичкою. Лисиця каже: «Куме!» А журавель: «Кумо!» Лисиця каже: «Куме!» А журавель: «Кумо!» Лисичка й каже: «Гов!»

Поскликалися вони докупи. Лисичка каже: «Научи ж мене літати за те, що я тебе перезимувала, — як у нас по уговору». — «Добре, — каже журавель. — Сідай на мене». Лисичка сіла на журавля, журавель піднявся вгору, так як з хату, пустив лисичку на землю да й каже: «А що, добре літати?» — «Добре!» Журавель спустився до неї та й каже: «Сідай на мене знов». Вилетів журавель так як з хату, пустив її й питається: «А добре літати?» — «Добре». — «Сідай же ще на мене». Лисичка сіла, а журавель піднявся з нею високо-високо, так що й оком не бачити. Знов пустив лисичку та й питається: «А добре літати?..» Дивиться — аж тільки кісточки лисиччини лежать. Журавель покинув лисицю да й полетів собі.

Походження та примітки

Журавель і лисичка. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 225. Зап. С. Лоначевський в с. Романівка Звягельського пов. Волинської губ. Час запису не зазначений. Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко, вып. 1, К., 1869; вып. 2, 1870., І, стор. 30—32. Паралелі: Живая старина. Периодическое издание Отделения этнографии Русского географического общества, СПб., 1890—1917., 1895, вин. III — IV, стор, 443; Українські народні казки, вибрані для дітей. Упорядкував Б. Грінченко, К., 1907., стор. 57—58; Северные сказки. Сборник Н. Е. Ончукова, СПб., 1909., стор. 50—52; Julian Krzyżanowski, Polska bajka ludowa w układzie systematycznym, Wrocław — Warszawa—Kraków, t. I, 1962., стор. 70. Див також: Відділ рукописів Бібліотеки Академії наук СРСР (Ленінград)., зібр. № 60, од. зб. 16, арк. 3—4.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.