Жіноче щастя
Українська народна казка Покуття
Був собі хлопець, і не мав він щастя. Прийшов він наймитися до пана і так служив йому, так робив, а голий ходив. Як зима, так літо голий. Іде він одного разу та й здибає діда. Дід такий старий, бородатий. Та й каже той дід:
— Знаєш що, хлопчику? Ти не будеш голий. Але роби так, як я тобі скажу. Іди в ліс. Там ти побачиш скалу. Ту скалу будуть гризти медведі, мавпи і всілякі гадини — все буде ту скалу гризти. А ти бери добрий бук, і що прийде гризти посліднє, аби ти його дуже бив.
Добре порадив його той дід. Пішов він у ліс, найшов ту скалу, а там сходяться вже гадини, ящурки, медведі і всілякі звірі, і гризуть, і гризуть ту скалу. А він таки стоїть і дивиться, котре посліднє прийде. Вже все ся розходить, а тут прийшла мавпочка. Прийшла, а він її буком, буком. Так б’є!
— Йой, — каже мавпочка, — не бий мене. Я тобі скажу, де твоє щастя. Там на краю лісу є хатчина. А в тій хатчині є три дівки. Одну з них ти возьми за жінку, і то буде твоє щастя. Але би ти все казав, що то щастя жіноче. Та й будеш ти вбраний і будеш добре жити. Я тебе добре порадила, іди.
Та й пішов він шукати ту хатчину. Прийшов туди, а там три дівки. А він каже:
— Старша, менша, середуща! Котра моя?
— Я, — сказала старша, і він узяв собі старшу за жінку.
Та й живуть вони. Посіяв він пшеницю, там, де скалу прогризли, і така файна пшениця виросла. А пан подивився на ту пшеницю та й каже:
— Йой, яка в тебе файна пшениця. Велике щастя ти маєш. А він каже:
— То не моє щастя, то жіноче.
Та й жили вони файно. Та й цій байці конець.