Українські народні казки

З ким їсти паску

Українська народна казка Гуцульщини

Був собі парубок. Прийшов він до одного господаря й питається:

— Чи вам не треба наймита? А господар каже:

— Треба. А що ти будеш хотіти за рік?

— Аби ви на Великдень спекли мені гарну паску, — сказав парубок.

— Най буде, — сказав господар.

Цей парубок вислужив рік. Господар напік йому пасок, дав ковбаси, солонини — всього, що треба. Склав він це все в бесаги й несе. Стрічає його якийсь чоловік. І каже йому:

— Добрий день!

— Добре здоровля. Питається той чоловік у парубка:

— Куди ти йдеш? Цей каже:

— Я йду шукати товариша, щоб було з ким їсти паску. А той чоловік каже:

— Може би, ти їв зо мною?

— А хто ти будеш?

— Бог, — каже. А парубок сказав:

— Іди від мене геть, в тебе правди нема.

— Чому нема?

— Ти одному даєш і наддаєш, а з другого шкіру рвеш. Іде парубок далі. Стрічає бабу. Баба йому каже:

— Добрий день!

Він відповів. Питається баба в парубка:

— Куди ти йдеш? А він каже:

— Шукаю товариша паску їсти. А хто ви будете? А вона йому відповідає:

— Я смерть.

І парубок сказав:

— Я з вами буду їсти, бо тільки у вас є правда. У вас всі рівні. Хай буде багатий, хай буде сам міністер — ви стинаєте всіх.

І сів парубок з нею їсти паску. Востаннє...

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Село Яворів, Косівського району, Івано-Франківської області
10 червня 1984 року
Оповідач: Копчук Микола Васильович (народж. 1908)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.