За добро добром
Українська народна казка Закарпаття
Три люди косили на полонині. А йшли три вовки. Вони спали коло колиби, і два вовки пройшли, а третій іде храмлючи й став коло колиби. Люди схопилися. Що це за вовк? А молодий хлопець устав та й каже:
— Що, боїтеся вовка? Дивіться, сльози капають з його очей. Щось тому вовкови є. Хлопець піднімає йому лапку, а в лапці стримбак. Він то тягне — не може витягнути. А він взяв зубами та витяг, той хлопець! І вовк поціловав його й пішов.
Ну й що? Косять вони, роблять. І говорять собі межи собою, яке там було діло. Що би то були за вовки?
А то з року на рік переходить, старші люди вивмирали, а той хлопець жонатий чоловік. І був неврожайний рік, і тут не було мелаю, не було що їсти. І йдуть туди в Мадярщину. На мелай. Ніде не мож купити мелаю. І радять їм люди:
— Ідіть іще до того графа. Аш не буде мелаю в того графа, то й ніде не буде.
А то все були люди з одного села. Прийшли до графа:
— Чи є у вас мелай?
— Є. А відки ви?
— Із того й з того села. З Манастирця.
— А ви щось чули, як було на полонині Круглечок, де косили люди з вашого села?
— Ми зачували то, нам говорили. Не знаємо, як потому було. А хлопець, що був тем, ще жиє. А більше ми нічого не знаєме.
— Лишайте коні туй, коло мене. І конюха лишіть, щоб годовати коні. І йдіть за тим хлопцем, що був тоді на полонині.
Приходять до нього і кажуть:
— Викликає тебе граф. Айбо би воза брав. Про хліб.
І зібрався він. І кілько було грошей, тілько взяв мішків. Прибув туди. Заходить до графа. Привітався по-мадярськи:
— Одо ништен! Йов регет! Граф поклонився й звідає:
— Ви звідки?
— З Манастирця.
— Ви знаєте за той ділок на полонині Круглечок?
— Знаю.
— То я там був. Отут був той стримбак. Показав йому свою праву руку.
— А то були ви? То ви мені витягли стримбак?
— Я.
— То вже не бійтеся нічого. Аш би ви мені то не витягли, мене би були тоти з’їли. А тепер я вже вам допоможу. Беріть мішки та набирайте собі мелаю.
— Скілько?
— Беріть, скілько треба. Як не є мішків, я даю, скілько треба, своїх.
Нагрузили, скілько треба, і повезли. І копійки з них не взяв. І не тілько від нього не взяв, а від усіх.
— Коли ще вам буде треба мелайчику, приходіть, і я вам дам. Бо ви мені не дали пропасти.
Отак. І ця наша казочка, така давня, кончилася.