Українські народні казки

Завжди розуму навчать

Українська народна казка Полтавщини

Колись старих людей, які вже нічого робити не могли, спускали на лубках у провалля, щоб дарма хліб не їли. Один чоловік дуже любив свого батька. Не виконав жорстокого завдання, а заховав його в хліві.

Через деякий час трапився недорід, нічим було людям сіяти. Старий побачив, що син чогось журиться, розпитав про все і порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити і засіяти.

Так син і вчинив. Зійшов у нього хліб найкраще. І нива була найгустіше засіяна. Всі люди почали допитуватися, як він до такого додумався. Спочатку чоловік мовчав, а потім розповів, що батька так навчив.

З того часу люди перестали старих на лубках у провалля спускати, а шанували до самої смерті. Бо вони мудрі, життям биті і завжди розуму навчать.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

164 (4823). Завжди розуму навчать. СУС 981. Записала Чекердас Оксана 2008 року. Чекердас Парасковія Юхимівна (1938). Полтавська область, Зіньківський район, Тарасівка