Загадкова мова
Українська народна казка Чернігівщини
Жила собі дівчинка Марися та не було в неї нікого, не батьків, не родичів. Але була вона роботяща. А ось одного разу вона пішла в ліс до струмка, щоб набрати води. В лісі вона зустріла сивого дідуся. На дідусеві був солом’яний бриль, подерта сорочка, він був босий і тримав відро води. Марисі стало шкода дідуся і вона запропонувала йому допомогу. Дідусь подякував, і згодився. Ось вже дійшли вони до дідусевої хижки, як тут він промовив, що за допомогу дасть дівчинці винагороду. Марися сказала, що вона найщасливіша на всьому світі, бо любить природу і допомагає іншим, але їй нема з ким розмовляти бо вона не має рідних. Дідусь знову подякував за допомогу і загадав дівчинці загадку: яка мова в світі найгарніша?
Дівчинка не замислюючись відповіла, що найкраща в світі мова — це мова пташок. Вона попрощалась з дідусем і пішла додому. Йдучи лісом, дівчинка почула шепіт і спитала, хто тут, але з її вуст лунала пташина мова. Марися зрозуміла, що неправильно відгадала дідусеву загадку. І за це він її так покарав. Прийшовши в село, дівчина ні з ким не розмовляла.
Через три місяці дівчинка пішла в гай по дрова і випадково зустрілася з дідусем. Марисі знову стало шкода дідуся і вона допомогла нести дрова, які кожний селянин заготовляв на зиму. Ледве дійшовши до хижки дівчинка пташиним голосом сказала, що знає, яка мова найгарніша в цілім світі. Дідусь зацікавився яка ж саме. Знову пташиним голосом дівчина відказала, що найгарніша мова — це рідна мова, якої навчили батько та мати. З сумним обличчям Марися обернулась і через гай пішла додому. Спинилась біля струмка води напитись побачила дуже гарну квітку і сказала про це вголос. Тоді вона зрозуміла, що відгадала дідусеву загадку бо почала розмовляти людським голосом.
Повернувшись додому Марися почала ще більше цінувати те, що має. Багато разів дівчина зустрічалась з дідусем і допомагала йому то воду донести, то дрова нести, то хмиз збирати, а потім перейшла до діда жити. Так у неї з’явилась рідня. А через декілька років вийшла Марися заміж за Гриця-коваля. І стали вони жити-поживати та добра наживати.