Зажерливість розуму не товариш
Українська народна казка Кіровоградщини
Жив бідний чоловік. Якось він задумався: «Чому бідним так тяжко на світі жити? Чому багачі забирають гроші від бідних людей? Якби я був багачем, то так не жив би. Я й сам би мав, і іншим давав би». Коли він так думав, то почув якийсь голос:
— Бери гаманець і будеш багатим. У ньому лише один золотий. Але як тільки ти його візьмеш, то появиться другий. Набери стільки, скільки хочеш, а тоді кинь гаманець у ріку. Доки не кинеш гаманець, не зможеш нікому дати свої гроші, бо вони стануть черепками.
Мало не здурів той чоловік од радості, коли вдома на столі побачив гаманець. Узяв один золотий, а на його місці з’явився другий. Почав чоловік витягати гроші і думати: «До ранку натягну стільки золота, що буде і мені, і людям. А тоді вже викину гаманець у воду».
А на другий ранок подумав: «Ще треба натягнути таку ж купу грошей, може, тоді буде досить». Коли прийшов вечір, жаль стало викидати гаманець у воду, подумав, що зробить це вранці. Не спав цілу ніч, все тягнув гроші з гаманця.
Вранці захотів дуже їсти. У хаті нічого не було, а купити щось не міг, бо гроші ставали черепками. Кинути гаманець у річку і того ранку пошкодував.
Так минуло днів десять. Від голоду чоловік знесилився, бо ніяк не міг з гаманцем розлучитися. Не зміг більше вже терпіти, дуже хотів їсти. Поніс до річки гаманець. Та не кинув його, пошкодував і знову вернувся до хатини.
Так і помер чоловік з гаманцем у руках серед великих куп золота. Ні собі, ні людям не зробив добра.