☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Заздрісний брат
Українська народна казка Поділля

Жили в одному селі два брати. Один багатий, другий — бідний. Бідний приходив просити у багатого хліба і вже набрид йому.

Приходить якось знов:

— Дай буханчик хліба.

А той каже:

— Якщо виколю тобі око, то дам.

— Коли.

Діти хліб з’їли. Знов прийшов бідний до багатого брата, а той і каже:

— Дай друге око виколю.

— Що ж, коли.

Виколов. Повела жінка бідного брата до фігурки, посадила коло церкви молитись Богу. Хто не йде, то кине йому гріш. Одного дня не прийшла жінка за чоловіком, бо не мала як. Він і заночував коло церкви під явором.

Прилетіли вночі три пташки. Сіли на яворі та й одна каже:

— Якби цей чоловік, що сидить під явором помацував коло стовбура, то знайшов би зілля, потер ним очі, то став би видющим.

Він послухав та так і зробив. Йде вже сам додому. Бачить котиться пуделко. Він підкинув його ногою, воно розкрилось і посипалось золото. Позбирав чоловік золото. Прийшов додому, розбагатів, став добре жити.

А в багатого брата взяли завидки. Каже своїй жінці:

— Коли мені очі. Бач як мій брат, будучи сліпим, розбагатів.

Жінка виколола йому очі, повела і посадила під фігуру коло церкви.

Сидить багач. Люди йдуть і їдуть та й кажуть:

— Бач, який дурний, виколов собі очі, хоче щоб йому гроші давали.

Так і остався багатий сліпий, а бідний зажив щасливо.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

69 (6023). Заздрісний брат. СУС 613. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці