Заздрісний брат
Українська народна казка Поділля
Жили в одному селі два брати. Один багатий, другий — бідний. Бідний приходив просити у багатого хліба і вже набрид йому.
Приходить якось знов:
— Дай буханчик хліба.
А той каже:
— Якщо виколю тобі око, то дам.
— Коли.
Діти хліб з’їли. Знов прийшов бідний до багатого брата, а той і каже:
— Дай друге око виколю.
— Що ж, коли.
Виколов. Повела жінка бідного брата до фігурки, посадила коло церкви молитись Богу. Хто не йде, то кине йому гріш. Одного дня не прийшла жінка за чоловіком, бо не мала як. Він і заночував коло церкви під явором.
Прилетіли вночі три пташки. Сіли на яворі та й одна каже:
— Якби цей чоловік, що сидить під явором помацував коло стовбура, то знайшов би зілля, потер ним очі, то став би видющим.
Він послухав та так і зробив. Йде вже сам додому. Бачить котиться пуделко. Він підкинув його ногою, воно розкрилось і посипалось золото. Позбирав чоловік золото. Прийшов додому, розбагатів, став добре жити.
А в багатого брата взяли завидки. Каже своїй жінці:
— Коли мені очі. Бач як мій брат, будучи сліпим, розбагатів.
Жінка виколола йому очі, повела і посадила під фігуру коло церкви.
Сидить багач. Люди йдуть і їдуть та й кажуть:
— Бач, який дурний, виколов собі очі, хоче щоб йому гроші давали.
Так і остався багатий сліпий, а бідний зажив щасливо.