Українські народні казки

Заздрість

Українська народна казка Поділля

Жив цар, було у нього двоє дітей. Та згодом він помер. Залишились його син та дочка самі у замку господарювати. Було у них все добре. Але незабаром брат одружився. Його жінка дуже ревнувала до сестри, тому що він виконував все, що вона наказувала.

Одного разу чоловік поїхав навідати сестру. В цей час його дружина наказала слугам вилити все вино у підвал. Коли він повернувся разом із гостями, то попросив для них вина. Але жінка сказала, що сестра наказала вилити вино у підвал. Чоловік не став гніватися на свою сестру. Наступного разу, коли він поїхав до сестри, дружина отруїла його коня і знову сказала, що це сестра.

Через деякий час у них народився син. Жінку не залишали думки про те, щоб позбутися чоловікової сестри. Заради цього вона убила свою дитину і вкотре звинуватила сестру. Почувши це, чоловік пішов до сестри і сказав:

— Вино я тобі простив, коня теж, а сина не прощу.

Він наказав слугам відрубати їй руки по лікті. Сестра не намагалась виправдатися. Ішовши садом, її почала мучити спрага. Раптом вона побачила рясну яблуню і почала кусати її соковиті плоди. Цей сад належав царю, у якого був дуже вродливий син.

В цей час молодий принц помітив дівчину, що намагалась з’їсти яблуко. Побачивши це, він вирішив їй допомогти, а коли підійшов ближче, то одразу зрозумів, що це його доля. Незабаром справили й весілля.

У їхньому замку була одна служниця, яка дуже кохала принца і намагалась завадити їхньому щастю.

Через деякий час, принц поїхав у справах за кордон. Саме в цей час у принца народився син. Але служниця використала цю ситуацію на свою користь: написала листа, у якому розповіла про те, що у принцеси народилось жахливе створіння, не схоже на людину. Царевич наказав, щоб до його приїзду не виконували ніяких дій. Але служниця зробила все навпаки і вигнала принцесу з дому.

Царівна, не роздумуючи, взяла дитину і пішла геть. Дорогою вона побачила струмок та захотіла пити. Але дитину покинути не могла. Там було болото і царівна загубила туфельку. Нагнувшись, вона запхала лікті у воду.

І сталось диво, у неї з’явились руки. Взявши сина на руки, вона пішла додому. І там довго роздумувала про те, як виростити свою дитину. Царівна зрозуміла, що потрібно влаштуватись на роботу, а у царстві її брата була вакансія слуги. От вона і стала працювати там кухарем. Брат придивлявся до неї та впізнавав свою сестру, але ж сестра була без рук. Тому він думав, що це просто дуже схожа на неї людина.

А тим часом її чоловік повернувся до царства. Не побачивши там дружини, він почав пошуки. Їхавши через болото, царевич знайшов її туфельку. Потім він потрапив до замку її брата. Там його гостинно запросили пообідати. І раптом чоловік побачив служницю, яка носила страви. Він впізнав свою дружину, але ж вена була без рук, а ця з руками.

Царевич попросив господаря, щоб він дозволив сісти служниці з ними за стіл. Той погодився. Чоловік почав розпитувати про її долю. Дівчина сказала, що розповість все, що з нею сталося, тільки за умови, щоб її ніхто не перебивав. Царевич наказав слугам, щоб вони дали 20 батогів тому, хто її переб’є. Царівна почала розповідати про випадки, коли дружина її брата намагалась посварити їх. А брат сидить та й думає: «Це ж у мене таке було».

Потім жінка розповіла, як її з дитиною вигнали. А чоловік сидить та думає: «Це ж у мене таке було». Жінка брата сидить, слухає і каже:

— Неправда, неправда.

От слуги дали їй 20 батогів.

Брат впізнав свою сестру, а чоловік дружину і вони жили-поживали й щастя наживали.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

163 (6429). Заздрість. СУС 706. Записано 2009 року. Цісар Марія Семенівна (1936). Вінницька область, Літинський район, Бірків