Українські народні казки

Зайчик та їжачок

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Було це давним-давно, коли ще звірі говорили. Ва одному лісі на самому узліссі жили собі зайчик-Побігайчик та їжачок — Голова з Голочок.

Як були вони маленькими, то не розлучались і на хвилинку. Разом гралися, під одним кущиком від дощу ховалися, одним листочком лопуха вночі вкривалися.

Та ось вони виросли і настав час їм будувати свої домівки.

— Давай разом збудуємо хатинку, — каже їжачок, — і разом будемо жити в ній, буде веселіше.

— Е, ні, — каже зайчик, — ти дуже повільний, ти все повільно робиш, а я швидкий. Ти доки нагнешся, доки підведешся, а я вже і хатинку зведу. Не хочу я робити один за двох. Будемо будувати кожен свою хатинку.

— Як собі знаєш. Так то й так.

Стали вони кожен собі хатку будувати, їжачок не поспішає, але і не зволікає. Назбирав гілочок, листячка сухого та й звив собі кубельце просторе, сухеньке та гарненьке. А потім і про запаси на зиму не забув. Пішов до лісу та й почав збирати грибочки. Наколює їх на свої колючки, принесе до кубельця та й розвісить на гілочках сушитись. А сам знову до лісу біжить, яблучка та грушки збирає та на колючій голівці до хатинки несе.

От зустрів якось-їжачок свого колишнього приятеля та й питає:

— Як твої справи? Збудував собі хатинку? Бо вже скоро прийде зима, то спитає, що робив влітку.

— Ще встигну збудувати. Я ж швидкий. Та й що мені будували, я під кущиком сховаюсь, листочком прикриюсь та й ніякої зими я не боюсь.

— А їсти ти що взимку будеш, зібрав уже запаси на зиму?

— Нащо їх збирати, скрізь повно їжі: і травичка соковита, і листочки смачненькі, і гілочки зелененькі. Годі вже розмовляти, на мене чекають метелики на галявині, я з ними змагаюсь, хто прудкіший.

— Але ж зима скоро прийде.

— Не боюсь я ніякої зими.

І Побігайчик пострибав на галявину гратися з метеликами, а їжачок — Голова з Колючок пішов збирати грибочки, яблучка і грушки.

Час швидко плинув. Красне літечко скінчилось. Пролетіла осінь. До лісу прийшла Зима із Завірюхою, Метелицею та тріскучим Морозом.

Їжачок сидить у своєму кубельці, там сухо, тепло. Сушені грибочки та яблучка їсть. А зайчику геть погано. Соковита травичка померзла, зелені листочки опали та все глибоким снігом засипало. Та й сховатись ніде, скрізь Мороз дістане. Іде зайчик-Побігайчик до свого побратима.

— Пусти мене, братику, погрітися, бо я з голоду ледь ноги тягну.

— Зачекай, ти ж казав, що я дуже повільний та нічого не встигну зробити, буду за твій рахунок жити, а тепер сам прийшов на мої пожитки? Ну гаразд, пожалію я тебе, залишайся, але пам’ятай: зима завжди спитає, що влітку робив!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

255 (7400). Зайчик та їжачок. СУС —, новотвір. Записала Мацан Вікторія 2009 року. Дрищ Віра Якимівна. Дніпропетровська область, Межівський район, Добра Надія