Українські народні казки

Заклад лисиці з раком

Українська народна казка про тварин

Одного разу бігла лисичка попри болото і здибала рака та й зачала ся з него збиткувати: «От, — каже, — раче-небораче, то, — каже, — ци не тебе посилали раз у п’ятницю великодну по дріжджі, а ти прийшов аж у рік у суботу великодну і то-сь розсипав серед хати?» Рак дуже ся угнівав і каже: «Се чиста брехня! Або ж ти швидше від мене ходиш?» Лисиця ся з того лиш розсміяла: «Ха-ха-ха! Ти зі мнов ся рівняєш?» Каже рак: «То зробім заклад, хто борше ходить». — «Добре!» Каже рак: «Ти стань у один крок переді мнов, а я таки уперед від тебе прийду до он того корча, що є онде при кінці ниви».

Поступив лис крок наперед, а тим часом рак ся учепив кліщами за хвіст.

Зачав лис бігти; біжить що є сили. Приходить до корча, обернувся і каже: «Де ти є, раче?» А рак каже: «Я тут уже чекаю давно». (Він уже підліз один крок наперед.) «А, бодай би тебе!..» Та й рак виграв.

Походження та примітки

Заклад лисиці з раком. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 275. Зап. А. Онищук в 1913 р. у с. Карлів Снятинського пов. (Гуцульщина) від І. Семотюка. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 479—480.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.