Закляте військо
Українська народна казка Покуття
Жив у горах оден коваль. Робив він у кузні для людей все: коні кував, вози робив — все, що потрібно. А жінка його все випускала свиню пасти. Не раз вона її випускала, а свиня піде, і нема її, і нема. Одного разу випустила вона свиню, а коваль думає собі: «Піду я подивлюся, де ж вона іде».
Як робив він у кузни, так усе кинув з рук і пішов подивитися за тою свинею. Прийшла свиня під гору, а там діра. Свиня пішла в діру, а він за нею. І пішов тою дірою. Дивиться, а там стоїть військо. Спитали його, чого він тут зайшов. А він говорить:
— Я зайшов за свинею. Піде свиня, і нема її, і нема. І дуже пізно приходить вона.
І підходять вояки з заклятого війська і відводять його до царя. Сидить цар, а сива-сива борода його обвита кругом стола. Цар питає:
— Ким ти працюєш? Він сказав, що ковалем.
— Ти відси не вийдеш на білий світ, поки не перекуєш нам усіх коней.
І кував він ті коні довгі роки. Як перекував їх, його вивели на білий світ. Але він вийшов відти білий-білий, як молоко. Прийшов на свій двір, де кузня його була — нічого не застав, лиш одні бур’яни. І того хутора не було. І пішов він у село, і вже доживав віка у селі. А як він відходив, то цар Констянтин сказав:
— Як вийдеш на білий світ, скажеш: коли мені доросте борода до того, щоб дванадцять разів обвитися кругом стола, тоді й вийду я із своїм заклятим військом на білий світ. І стану на цілий світ царем, і тоді буде мир на землі.