☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Закляте військо
Українська народна казка Покуття

Жив у горах оден коваль. Робив він у кузні для людей все: коні кував, вози робив — все, що потрібно. А жінка його все випускала свиню пасти. Не раз вона її випускала, а свиня піде, і нема її, і нема. Одного разу випустила вона свиню, а коваль думає собі: «Піду я подивлюся, де ж вона іде».

Як робив він у кузни, так усе кинув з рук і пішов подивитися за тою свинею. Прийшла свиня під гору, а там діра. Свиня пішла в діру, а він за нею. І пішов тою дірою. Дивиться, а там стоїть військо. Спитали його, чого він тут зайшов. А він говорить:

— Я зайшов за свинею. Піде свиня, і нема її, і нема. І дуже пізно приходить вона.

І підходять вояки з заклятого війська і відводять його до царя. Сидить цар, а сива-сива борода його обвита кругом стола. Цар питає:

— Ким ти працюєш? Він сказав, що ковалем.

— Ти відси не вийдеш на білий світ, поки не перекуєш нам усіх коней.

І кував він ті коні довгі роки. Як перекував їх, його вивели на білий світ. Але він вийшов відти білий-білий, як молоко. Прийшов на свій двір, де кузня його була — нічого не застав, лиш одні бур’яни. І того хутора не було. І пішов він у село, і вже доживав віка у селі. А як він відходив, то цар Констянтин сказав:

— Як вийдеш на білий світ, скажеш: коли мені доросте борода до того, щоб дванадцять разів обвитися кругом стола, тоді й вийду я із своїм заклятим військом на білий світ. І стану на цілий світ царем, і тоді буде мир на землі.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Олещина, Тлумацького району, Івано-Франківської області 16 липня 1992 року Григораш Петро Якимович (1930)