Залізна королівна
Українська народна казка Кіровоградщини

У одного царя росла золота груша. Але з неї користі не мав, бо врожай щось крало. І примусив цар синів доглядати грушу.

Прийшов старший син під грушу і лежить. Прилізла до нього мишка:

— Царевичу, чи не дав би ти мені поїсти?

Він її прогнав. Переспав ніч, а рано встав і бачить, на дереві знову нічого нема. Середульший так само не доглянув грушу .

Був у царя й третій син Мишко, простий собі, домашній. Він сказав:

— Тату наш, піду я доглядати грушу!

Прийшов до груші, розклав вогонь, сів і пече сало. І приповзла до нього мишка:

— Мишку, дай мені трохи хліба.

Хлопець дав їй скибочку із салом.

— Тепер лягай спати, а в дванадцять годин я тебе розбуджу.

Ліг Мишко спати. У дванадцять годин розбудила його мишка. Дивиться він на дерево, а там золота птиця неймовірної краси їсть золоті груші. Він тихенько підійшов до неї з-за дерева і ухватив її за хвіст. Птиця злякалася, полетіла і лише хвіст золотий залишився в Мишкових руках.

Наступного ранку прийшов хлопець у палац і показав батькові свій здобуток. Цар взяв той хвіст, показав братам Мишка і вигнав їх з двору. Аж дивиться, збирається й молодший.

— Куди ти зібрався? — запитав батько.

— Піду птицю шукати.

Та й пішов світ за очі.

Йшов день, йшов ніч і прийшов до роздоріжжя. Посередині трьох доріг стоїть камінь-вказівник, і на ньому написано «Підеш прямою дорогою — загинеш. Підеш наліво — не вернешся. Підеш направо — з’їсть тебе чудовисько небачене».

Вирішив Мишко піти третьою дорогою. Думає: «Коня йому віддам, а сам далі піду».

Йде він і йде, аж бачить перед собою круті гори. А на них густий-прегустий ліс. Відпустив він коня, а сам пішов через ліс. Тільки глядь вперед, а на нього летить залізний яструб. Мишко заховавсь за дерево, а птиця впала і вивернула крило. Хлопець швидко вхопив його, зв’язав та й підвісив до дерева. У дванадцять годин ночі птах почав перетворюватися в золотокрилу пташку. І вимовила вона людським голосом:

— Відпусти мене, Мишку, а я тобі вірною дружиною стану.

— А як же птиця людині за дружину стане?

— Я зачарована королівна. Кожної ночі я перетворююсь в золоту птицю з залізного яструба і їм золоті груші, щоб перетворитися знов на людину. Сьогодні останній день. Якщо я сьогодні не з’їм груш, то навіки залишуся залізним яструбом.

— Гаразд, — сказав Мишко і відпустив її.

А тим часом до корчми біля роздоріжжя підійшли брати хлопця, а з лісу виходить його кінь. Вони відразу ж кинулися рятувати брата, знайшли його і всі разом повернулися додому. А там їх вже чекали прекрасна королівна та їхній батько.

Вони відразу ж відгуляли весілля молодшого брата та прекрасної королівни і зажили дружно та щасливо.