Українські народні казки

Заповіт старої миші

Українська народна казка Полтавщини

Колись давно, не за нашої пам’яті, мабуть, ще й батьків і дідів наших не було на світі, жила Стара Велика Миша і було в неї троє дітей. Вона була дуже бідна і мала лише головку сиру і коробку печива, яку забула одна поважна пані.

Стара Велика Миша захворіла і відчула, що помирає. Вона покликала до себе своїх трьох дітей, Сіру Мишку, Пищика і Пухнастого Хвостика.

— Діти, — ледве промовила мати, — я помираю і хочу розділити між вами своє багатство. Сіра Мишко, тобі я заповідаю велику головку сиру, саме ту, що лежить у вітрині крамниці нашого хазяїна. Тобі, Пищику, коробку печива, котру забула одна поважна пані. Пухнастий Хвостику, мені дуже шкода, але зовсім немає чого тобі залишити. У тебе є гострі кігтики і міцні зубки, сподіваюся, що ти не пропадеш.

Сказавши це, Велика Миша зітхнула і повернулась до стіни, щоб не бачити, як плачуть діти.

Коли вона померла, мишенята поховали її, але довго не горювали, а розбіглися по своїх нірках. Сіра Мишка, забравши свою сім’ю, переселилася у вітрину крамниці, де лежав сир, який дістався їй у спадок. Уся родина почала будувати у ньому покої та сходи до них.

Усім відомо, що миші дуже полюбляють сир. Тому кожного дня зникав великий шматок сиру. І одночасно зникали поволі збудовані при ньому покої і сходи.

Мишенята так захопилися своїм спадком, що навіть забули про кота, який жив поруч і чекав слушної нагоди, щоб їх з’їсти.

Через тиждень від багатства Сірої Мишки нічого не залишилося. Сім’я добряче погладшала, а житло безслідно зникло. Кіт давно хотів уже поласувати сім’єю Сірої Мишки і тому запропонував їй свою гостинність. Сіра Мишка, коли ще була зовсім маленькою, не слухала Старої Миші і тому не знала, що дружити з котом дуже небезпечно. Тільки-но вони перебралися жити до кота, про них більше ніхто нічого не чув.

Пищик також думав лише про свій спадок. Він так захопився печивом, що й не помітив, як розтовстів. Хотів вибратися з коробки, але так і не зміг. Кіт смачно поласував іще одним мишеням.

А Пухнастий Хвостик був розумним і трудолюбивим. Не мав багатства, але в нього були гострі кігтики і міцні зубки.

Він познайомився з Мишкою Шкряботушкою і разом з нею побудував собі затишну нірку і жив дуже щасливо. А кіт не може їх знайти і до цього часу.

Діти, якщо ви знаєте, де живе Пухнастий Хвостик, будь ласка, не кажіть про це коту.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

70 (4683). Заповіт старої миші. СУС —. Записала Шокодько Ірина (11 клас) 2008 року.
Оповідач: Пасинкова Тетяна Гаврилівна (1928 року народження), Пирятин, Пирятинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.