Українські народні казки

Заповіт

Українська народна казка Полтавщини

Жив один чоловік. Помирає у нього батько і говорить:

— Ти, мій син. Живи так, щоб ти нікому не кланявся, а тобі б усі кланялися, і щоб калачі їв з медом!

Помер батько. А цей чоловік живе рік, прожив сто рублів, нікому не кланявся, і все калачі з медом їв. Живе другий рік — прожив другу сотню. На третій рік прожив третю сотню. І думає: «Що ж це таке? Грошей у мене не добавляється, а все меншає!»

Приходить, розповідає дядькові. А той і відповідає:

— Неправильно зрозумів ти свого батька. Виїжджай ти раніше за всіх на поле, нікому і не будеш кланятися, а тобі всі будуть кланятись. А повертайся додому пізно. Й буде здаватися тобі, що калач з медом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

52 (4956). Заповіт. СУС 915А. Записав Бич Максим 2008 року.
Оповідач: Павліченко Марія Тимофіївна (1927 року народження), Чутове, Чутівський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.