Українські народні казки

Затірка

Українська народна казка Поділля

До дуже багатої дівчини-одиначки почав ходити хлопець. Довго вони вже стрічалися, аж якось дівчина запросила його до себе на святкову вечерю. Нарихтували вони з мамою страв всіляких — язика проковтнеш.

Усі їдять, а хлопець не хоче їсти.

— Я того не їм, а того не хочу, — каже юнак.

От коли він пішов, мама дівчини й дивується:

— А чим же його дома годують?

І дівчині цікаво знати. Побігла вона тихо слідом за парубком, підійшла до вікна його хати, слухає.

— Мамо, чи є в нас чого поїсти?

— Нема, синку.

— То вистругай ножом стільницю, звари мені затірочки.

Рідко той, хто в гостях від їжі відмовляється, у себе вдома щось добре їсть.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

145 (6502). Затірка. СУС —. Записано 2009 року. Зверханівська Ганна Калістратівна (1927). Вінницька область, Барський район, Попівці