Українські народні казки

Заяче сало

Українська народна казка Поділля

Їхав пан з кучером Іваном у далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка обридла. Пан і надумав поговорити. В цей час вискочив заєць. Пан і почав свою розмову з зайця.

— От у мене в лісі водяться зайці, тільки не такі, як оце пострибав маленький, а великі. Я з-за границі привіз на розплід. Одного разу я зібрався на охоту, взяв із собою чоловік з десять загоничів. Вони нагнали на мене зайців, а я їх тільки бах! та бах! Тоді я набив їх десятків зо три. А одного забив, то такого величезного, як баран завбільшки! Ну, а коли здер з нього шкуру, то було більш як півпуда сала. От які в мене зайці!

Кучер слухав, слухав, а далі і каже:

— Но-о, гніді, скоро вже і міст той, що під брехунами ламається.

Почув це пан і каже:

— Чуєш, Іване, так от які зайці бувають! Правда, що в нього півпуда сала то не було, а так, фунтів з десять.

— Звісно, заєць зайцем, — каже Іван.

Ну, їдуть далі, а пан знову до Івана:

— От що, Іване, а чи скоро вже буде той місток?

— Та скоро вже, пане, — каже Іван.

— Так от знаєш, Іване, — продовжує пан, — мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було, так фунтів три-чотири, не більше.

— Та мені що, — каже Іван, — хай буде і так.

Але проїхали трохи, пан повертівся на місці та й знову:

— А чи скоро, Іване, вже той міст буде?

— Так, скоро, пане, ось-ось, тільки в долинку спустимось.

— Гм, — каже пан, — а знаєш, Іване, на тому зайцеві і зовсім сала не було! Сам знаєш, яке на зайцеві сало.

— Та звісно, — каже Іван, — заєць зайцем.

Спустились в долину, а пан і питає:

— А де ж, Іване, той міст, що ти про нього говорив?

— А він, пане, — каже Іван, — розтопився так само, як те заяче сало, що ви про нього говорили.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

206 (6472). Заяче сало. СУС -1921*. Записано 2009 року. Григорук Любов Іванівна (1949). Вінницька область, Літинський район, Пеньківка

Заяче сало

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Їхав пан зі своїм кучером Іваном у далеку дорогу. Їхали вони мовчки, нудно стало панові. Пан і надумав поговорити. А в цей час вискочив заєць. Почав говорити про зайців.

— Ось у лісі в мене водяться зайці, тільки не такі, як той поскакав, маленький, а великі. Я їх із-за кордону привіз на розвід. Зібрався якось я на полювання, взяв із собою чоловік десять загонщиків. Нагнали вони до мене зайців, а я їх тільки — бах та бах. Набив їх так десятків зо три.

А одного вбив такого величезного, розміром з барана! А коли зняли з нього шкуру, то сала на ньому було більше ніж півтора пуди. Ось які в мене зайці!

Іван слухав, слухав, а потім і говорить:

— Но-о, кобильчино, но-о, скоро вже й той міст, що під брехунами провалюється.

Почув теє пан і говорить:

— Чуєш, Іване, а які зайці бувають? Правду кажучи, півтора пуди сала на ньому не було, а так, фунтів з десять, це точно.

— Відомо, заєць як заєць, — говорить Іван.

Їдуть далі, а пан знову до Івана:

— Ну, що, Іване, чи скоро буде той міст, про який ти говорив?

— Так, скоро вже, пане, — Іван у відповідь.

— Так ось, Івасю, — продовжує пан, — мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було, а так собі, фунтів три-чотири, не більше.

— А мені що до того? — говорить Іван. — Нехай буде так.

Проїхали ще трохи. Пан вовтузився, вовтузився на місці і знову:

— А чи скоро, Іване, отой міст?

— Та скоро вже, лишень до ярку спустимось.

— Хм, — говорить пан, — а знаєш, Іванцю, на тому зайцеві взагалі сала не було, сам знаєш, яке ж то сало може бути на зайцеві.

— Авжеж, — у відповідь Іван, — заєць як заєць.

З’їхали до ярку, а пан і питається:

— А де ж, Іване, міст, про який ти говорив?

— Та розтанув, пане, як сало, про яке ви говорили.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

29 (5088). Заяче сало. СУС —, низка варіантів. Записала Барабаш Наталя (11 клас) 2008 року. Барабаш Марія Олександрівна (1939). Черкаська область, Христинівський район, Юрківка