Українські народні казки

Заячі страхи

Українська народна казка Полтавщини

Жив собі заєць. І всього він боявся на світі. В лісі дерево заскрипить — він уже тремтить од страху. У полі трава шелесне — у нього в п’ятах холоне. І вирішив заєць:

— Якщо так мучитись, то краще піти й утопитись.

І поскакав бідолаха до річки. Біжить та й міркує:

— Оце розженуся — прямісінько головою у воду. Не так страшно буде вмирати.

Розігнався щодуху. А тут якраз жаби в березі сиділи. Побачили вони зайця — і шубовсть у воду. Зупинився заєць та й каже сам собі:

— Почекай, куций, не спіши! Виявляється, є на світі такі, що й тебе бояться.

І не став зайчик топитися.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

206 (4883). Заячі страхи. СУС 70. Записано 2008 року.
Оповідач: Яненко Євдокія Якимівна (1943 року народження), Круподеринці, Оржицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.