Українські народні казки

Заєць і метелик

Українська народна казка Поділля

Одного разу, коли заєць гуляв у полі, він помітив комаху з великими крильцями. Спочатку зайчик не впізнав хто це, а потім прошепотів:

— Ой, та це ж метелик!

І зразу сховався за дерево, а метелик сховався в кущі. Заєць подумав, що метелик хотів його налякати, бо він був дуже великим боягузом. Метелика теж усі в лісі ображали і ніхто з ним не хотів дружити.

Сміливішим виявився метелик. Вилетівши з кущів, він підлетів до зайчика і сів йому на вухо. Той не злякався, а навпаки, запитав:

— Ти мене не боїшся?

Метелик відповів:

— Ні.

Після цього у них почалася розмова. Кожен з них жалівся на своє погане життя і виявилося, що у них дуже багато спільного. Метелик і зайчик навіть не помітили, що вже стали найкращими друзями.

З тих пір сірий заєць і барвистий метелик завжди дружать і допомагають один одному.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

17 (5970). Заєць і метелик. СУС —, новотвір. Записано 2008 року. Франчук Валентина Федотівна (1939). Хмельницька область, Деражнянський район, Радовці