Українські народні казки

Заєць і їжак

Українська народна казка Полтавщини

Гуляв собі їжак неподалік від своєї нори. А далі подумав: «Поки моя жінка миє дітей та дає їм чисті сорочки, піду я в поле та подивлюся, як буряки ростуть».

Небагато пройшов, аж тут назустріч заєць. Він вийшов до капусти своєї навідатися. Побачив його їжак, чемно привітався. А заєць поглянув на нього згорда і озвався:

— А ти чого так рано по полю волочишся?

— Погуляти вийшов.

— Погуляти? — зареготав заєць. — З твоїми кривими ногами краще лежати, ніж по полю лазити.

Це дуже образило їжака.

— Ти певно думаєш, — каже їжак до зайця, — що ти своїми довгими лапами швидше за мене бігаєш?

— Авжеж.

— Б’юся об заклад, що пережену тебе, — каже їжак.

— Це вже на сміх курям, — каже заєць, — як ти мене своїми кривими ногами переженеш? Ану, давай, біжімо.

— Ну чого так поспішати? Треба спочатку піти додому, поснідати, а через півгодинки зустрінемося на цьому місці.

Погодились. Приходить їжак додому і розповідає жінці. Каже:

— Збирайся, підеш зі мною в поле.

— Навіщо?

— Я з зайцем маю наввипередки бігти.

Чи ти з глузду з’їхав, чоловіче? — крикнула їжачиха.

— Ні. А ти мені допоможеш.

Зібралася вона і пішла з чоловіком. Дорогою їжак мовить:

— Бачиш оцю довгу ниву? Тут ми будемо бігти. Заєць бігтиме однією борозною, а я — другою. Ти стань собі тут і чекай. А коли заєць прибіжить, крикни: «А я вже тут!»

Залишив їжак жінку, а сам пішов в інший кінець. Приходить, а заєць уже там.

— Ну що, біжімо? — питає заєць.

— Біжімо.

Заєць щодуху побіг вперед. А їжак посидів у борозні та й повернувся на своє місце. Заєць добіг до кінця ниви, а їжачиха каже:

— А я вже тут!

Заєць тільки очі витріщив від здивування.

— Як це так може бути? — каже. — Ану біжімо ще раз!

А знову заєць чимдуж побіг, а їжачиха залишилася. Прибіг до кінця ниви, а їжак каже:

— Я вже тебе чекаю!

Розлютився заєць. Що за дива! З досади крикнув:

— Ану ще раз біжімо!

І знову побіг. Та там його вже чекала їжачиха. Так він бідолаха бігав аж сімдесят три рази. А сімдесят четвертий раз заєць уже не добіг. Впав посеред ниви і сконав на місці. А їжачиха з їжаком пішли додому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

142 (7142). Заєць і їжак. СУС 275А*. Записано 2009 року.
Оповідач: Даниленко Катерина Іванівна (1952 року народження), Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.