Українські народні казки

Заєць, слон і тигр

Українська народна казка Полтавщини

Одного разу заєць, гуляючи лісом, зустрів слона. Той мав сумний та жалюгідний вигляд. Вухатий стурбовано підбіг по похмурого велетня й тихесенько запитав:

— Послухайте, дядечку слонику, чому ви такі невеселі?

— Я таку дурість учинив, — відповідає той, — побився об заклад із тигром і програв. Через це мене смугастий завтра з’їсть. Подумай сам, чи варто після цього веселитися.

Замислився заєць та й каже:

— Нічого, дядечку, я вас врятую! Приходьте вранці на це місце і нічого не бійтеся. Не дозволю я вас скривдити. Тигр навіть торкнутися вас не посміє.

Сказав так заєць слонові та й побіг своєю дорогою. Як зійшло сонце, повернувся заєць на це місце, а слон давно вже на нього чекає. Вухатий порадив велетню стати на коліна й виглядати смугастого. Лишень майнула тигрова тінь, як малий одним махом вискочив на спину слонові та й почав щось жувати, репетуючи на весь ліс.

— Ха-ха-ха! Досхочу я наївся слонини. Тепер хочу скуштувати справжнього хижака! Знайдіть мені тигра, відшукайте скоріше! Я його проковтну! Де ж дістати цього смачного звіра?!

Як тільки почув смугастий грізні вигуки вуханя, перелякався та й кинувся навтіки. А про те, щоб з’їсти слона, більше й не думав.

Так малий заєць визволив із біди велетенського слона.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

290 (7122). Заєць, слон і тигр. СУС —, новотвір. Записав Наливайко Вадим 2009 року.
Оповідач: Стрілець Ганна Федорівна (1926 року народження), Степанівка, Великобагачанський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.