Українські народні казки

Зла мачуха

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі чоловік і жінка. Жінка померла. Залишився чоловік з двома дітьми. І взяв дітям мачуху, а вона дуже незлюбила хлопчика. Почала чоловіка налаштовувати проти нього. Через деякий час вони зарубали хлопчика, зварили і з’їли.

А сестричка-попратничка кісточки позбирала й під явором закопала. І виріс із тих кісточок голуб. Він сів на яворі і побачив чумаків. І випросив в одних чумаків цеглинку, в других камінець, а в третіх — жупанець.

Полетів, сів на хату і став гарно співати. Вийшов тато подивитися, хто це так гарно співає. А він кинув цеглину і вбив його. А потім вийшла мачуха подивитися, де батько і хто це співає. А він і на неї кинув камінець.

А потім і каже:

— А-бру-ку-ку-ку, сестричко моя, вийди-но сюди, я щось тобі дам, я щось тобі дам — зелений жупан.

Вийшла сестричка, він кинув на неї жупанець, а сам злетів на подвір’я і перетворився на хлопчика.

І стали жити вони удвох — сестричка і братик.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

24 (5083). Зла мачуха. СУС 780. Записано 2008 року.
Оповідач: Мацієвська Марія Миколаївна (1925 року народження), село Ягубець, Христинівський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Зла мачуха

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі чоловік та жінка і мали двоє дітей — хлопчика Тарасика та дівчинку Марійку. Якось жінка захворіла та й померла. Після її смерті чоловік одружився вдруге. Але його друга жінка не любила дітей і намагалася їх позбутися.

Одного дня, коли батько пішов заготовляти дрова на зиму, мачуха повела дітей у ліс. Та Марійка здогадувалася, що мачуха може зробити їм щось погане і взяла з собою камінців. Коли вони йшли лісом, дівчина непомітно їх кидала, щоб помітити дорогу назад.

— Чого ти відстаєш? — питала мачуха.

— Та я на пташок дивлюся, — відповідала дівчинка.

Покинула мачуха дітей в лісі, а сама вернулася. Вдома чоловік запитав, де його діти.

— Та десь на вулиці засиділися, — відповіла жінка.

А тим часом діти злякано сиділи в лісі під кущем. Малий Тарасик вже плакав, бо злякався. Та Марійка його заспокоювала.

— Не плач, — казала вона, ось зійде місяць і ми по камінцях дійдемо додому.

Так і зробили. Коли прибігли додому, то не казали батькові, як мачуха їх в ліс повела. Але жінка ще дужче розлютилася. Наступного дня вона вирішила їх завести ще глибше в ліс.

А Марійка не встигла запастися камінцями, натомість кинула в кишеню крихти хліба. Знову залишила мачуха їх самих. Але на цей раз діти не могли знайти дорогу назад, бо птахи поклювали всі крихти.

Довго вони блукали, поки натрапили на якесь село. Одна добра жінка нагодувала їх, напоїла і спати поклала.

А батько кинувся шукати дітей в лісі. Довго блукав, поки не натрапив на те село, куди прибігли його діти. Зрадів, коли їх знайшов, подякував господині та й залишився з нею жити.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

68 (4664). Зла мачуха. СУС (480). Записав Бовкун Олексій (7 клас) 2008 року.
Оповідач: Запоріжська Марія Степанівна (1945 року народження), Свиридівка, Лохвицький район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.