Українські народні казки

Золота гуска

Українська народна казка Кіровоградщини

В одного чоловіка було три сини. Два розумні, а третього прозвали дурником, зневажали його, висміювали та кривдили при всякій нагоді.

От якось пішов у ліс старший брат нарубати дров. На дорогу мати дала йому смачного пирога і доброго вина, щоб він не був голодний і мав чим запити. У лісі він зустрів маленького сивого чоловіка, який чемно привітався і сказав:

— Дай мені шматочок пирога і ковток того вина, бо я дуже хочу їсти й пити.

Але той відповів:

— Аякже, дай тобі шматок пирога, то й самому нічого не залишиться. Іди собі своєю дорогою.

І пішов далі. Почав він рубати дерева. Рубонув так невдало, що сокира впала йому на руку. І він мусив вернутися додому, щоб перев’язати руку. Тоді пішов середульший син у ліс. Мати дала йому також смачного пирога і пляшку вина. І йому зустрівся сивий чоловік, який просив їсти і пити. Але цей відповів дуже розумно:

— Як кожному давати, то самому нічого не залишиться. Йди собі.

І пішов собі далі. Але кара його не минула. Не встиг він рубонути дерево, як поранив собі ногу. Довелося додому йти.

Тоді сказав дурний:

— Тату, дозволь, я піду.

Батько відповів:

— Коли твої брати наробили собі лиха, то що тоді казати про тебе? Краще сиди дома.

Але дурний прохав доти, поки батько не сказав:

— Та йди вже. А як скалічишся, то, може, порозумнішаєш.

Перед дорогою мати дала йому спеченого на воді коржа та несвіжої води. Прийшовши до лісу, він зустрів сивого чоловіка, який привітався і сказав:

— Дай мені шматок коржа та ковток води.

Дурний відповів:

— Але ж у мене корж спечений на воді, а вода несвіжа. Але якщо вам до смаку, то разом пообідаємо.

А як поїли, чоловік сказав:

— За те, що у тебе добре серце і ти ділишся останнім, я дарую тобі щастя. Он там бачиш те дерево. Зрубай його і в корінні щось знайдеш.

Попрощався і пішов. А дурний зрубав дерево, а там сидить гуска і пір’я на ній не просте, а золоте. Він пішов до заїзду і поклавши гуску, ліг спати. А в господаря заїзду було три дочки. Вони побачили гуску і дуже зацікавилися. Захотілося дістати хоча б одну пір’їнку. І коли дурник десь відійшов, старша подумала: «Вискубну одну пір’їнку».

Але тільки вона доторкнулася до тієї гуски, то й прилипла. Потім в таку ситуацію попала і середульша. А коли прийшла найменша, сестри їй крикнули:

— Не підходь!

Але вона подумала: «Якщо вони скубуть, то чому б і мені не спробувати».

Так вони усі три ночували коло тієї гуски. А коли настав вечір, дурник взяв гуску і пішов. А про трьох дівчат що йшли ззаду, йому й байдуже.

Зустріли їх по дорозі четверо селян. Хотіли допомогти дівчатам, але теж прилипли.

І ось дурник почув, що хто розсмішить королівську дочку, той на ній ожениться. Він прийшов до неї зі своєю гускою. Як побачила вона таке чудо, то так сміялася, що без упину. Одружив їх король і стали вони жити-поживати і щастя наживати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

271 (8172). Золота гуска. СУС порівн. 571. Записала Шевченко Катерина 2010 року. Коропенко Надія Іванівна (1952). Кіровоградська область, Новоукраїнський район, Глодоси