Золота качечка
Українська народна казка Покуття
Були бідний чоловік і жінка. І було в них три дівчині. А в тім краю жив король і мав молодого сина, короленка. І той хлопець ріс і вже зачав шукати собі дівчини, щоб женитися. Їздив по селах і шукав таку дівчину, би вона йому сподобалася. І сподобав собі наймолодшу дівчину того бідного чоловіка. І засватав її, оженився і взяв її до себе.
Вони трохи пожили і прийшлося йому йти на війну. Пішов він, а в неї скоро мала народитися дитина. А тоді були такі баби, що допомагали при народженні дитини. І баба помогла їй вродити дитину. А та баба була її найстарша сестра. Вона була недобра на молодшу сестру, бо та віддалася за короленка, а не вона, старша сестра, віддалася, і вона з слугами вбила ту сестру. А з неї впала на подвір’ї кров, і з тої крови виросла грушечка. Та грушечка так файно росла. А старий король каже:
— Чого ця грушечка росте тутка, серед подвір’я? Зрубати її.
І наймити зрубали грушечку. А трісочка з неї впала на землю. А там бігало качя і ту трісочку з’їло. І пішло собі на воду.
А ту дитинку бавила наймичка. І ходила з нею понад воду. І увиділа, що випливло качя. І зачало з нею говорити. І сказало наймичці, що воно цеї дитинки мама. І дало їй з-під крильця ссати. Поплекало воно дитинку і шубовсть у воду. А наймичка дитинку переповила і далі з нею ходила.
І так вона приходила туди частенько. Раз-по-раз приходила плекати дитину рано, в обід і ввечір. І все казала: «Вийди, вийди, золоте качя, твоє дитя їсти плаче».
За нею почали піддивлятися. Чого це вона в ту саму пору все носить десь дитину? А молодий король вернувся з війни, і йому сказали, що його жінка померла, а наймичка кудись носить щодня дитину. І він пішов до ворожбита, аби дізнатися, що то є, куди наймичка ходить з дитиною. І каже йому ворожбит:
— Бери військо і обложи озеро, до якого ходить наймичка з дитинкою.
Він обложив озеро. Коли приходить наймичка з дитиною і каже:
— Вийди, вийди, золоте качя, твоє дитя їсти плаче. На тебе ножі повиострювані, на тебе корита повимивані.
Військо лапає золоту качечку, наймичку і дитину. А качечка проситься:
— Пустіть мене у воду.
А молодий король її не пустив. Забрали вони золоту качечку в дворець, і дитинку, і наймичку забрали. І качечка перекинулася назад на жінку і стала жити з королем, своїм чоловіком.
А ту бабу, що помагала при народженні дитини, її старшу сестру, сказав старий король судити. Зібрались судді і радяться, що з нею робити. І врадили присилити її до кінського хвоста, до хвоста такого коня, що не був надворі сім рік. І присилили її, і пустили коня, аби кінь її розніс. Аби з неї так падали кістки, як падала кров з дружини короленка, коли її вбивали.