Українські народні казки

Золота рибка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були собі дід і баба. В них була землянка. Коло неї стояли розколені ночви. От одного разу пішов дід ловити рибу. Закинув невід раз і витягнув золоту рибку. Стала вона проситися:

— Дідусю, пусти мене, я ще маленька. Якщо відпустиш я тобі допоможу.

Пустив дід та й пішов додому. Розказав все бабі, а та почала штурхати його, щоб той пішов попросити ночви. От пошкандибав дід. Гукнув рибку. Вона припливла та й каже:

— Чого тобі треба, дідусю?

— Змилуйся, матінко-рибко, дай нам ночви, бо наші зовсім поломані.

— Добре, хай вам будуть ночви.

Приходить дід додому, а баба сварить його:

— Бач, — каже, — ночви попросив, треба було хоч хату якусь попросити. Іди знов до рибки.

Попросив дід хату, приходить назад, а там така гарна хата, що й розповісти не можна. А баба знов невесела. Таке вона каже дідові:

— Не хочу бути селянкою, хочу бути дворянкою!

І вигнала старого з хати. Іде він до моря. Просить в рибки:

— Змилуйся, матінко-рибко! Моя стара зовсім з гума з’їхала. Не хоче бути селянкою, хоче бути дворянкою.

І цього разу рибка не відкинула дідового бажання. Приходить він додому, а баба сидить в хоромах, біля неї слуги. Та вона знову незадоволена. Посилає діда знов до рибки.

— Іди, — каже, — і скажи рибці хай зробить мене морською володаркою. І щоб сама була в мене на побігеньках.

Дід відмовляється, а стара на своєму стоїть. Нема чого робити, іде він. Гукнув рибку, розповів про свою біду. А рибка махнула хвостиком і попливла. Довго гукав дідусь її, не догукався. Прийшов додому, а там сидить баба біля землянки, а біля неї розбиті ночви.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

114 (5239). Золота рибка. СУС —. Записано 2008 року. Ратушняк Марія Андріївна (1932). Черкаська область, Жашківський район, Острожани

Золота рибка

Українська народна казка Полтавщини

Жили бідні старий із старою, хатинка була убога, стояла недалеко від моря. Вирішив дідусь піти половити рибу. Закинув невід і піймав рибку, а вона була золота. Він узяв її в руки, а вона стала проситься, щоб він її відпустив. Рибка говорить:

— Відпусти мене, я тобі виконаю три бажання.

Дід подумав і сказав:

— Не потрібно мені від тебе нічого, пливи собі, рибко.

Дід прийшов додому; розповів усе бабі. Баба розсердилася, що він у риби нічого не попросив, і послала до рибки, щоб він попросив нове корито.

Дід прийшов до моря, закинув невід і знову спіймав золоту рибку, попросив у неї, щоб вона дала нове корито бабі. Прийшов додому, а баба знову гнівається, що так мало попросив. Знову діда погнала до моря, щоб він попросив у рибки новий дім. Дід пішов знову, закинув невід і спіймав золоту рибку, а рибка питає:

— Що, старче, хочеш?

Дід каже рибці:

— Баба знову послала мене до тебе, щоб ти новий будинок дала і все, що до нього треба.

Вернувся додому, а баба сидить у новому будинку і рахує гроші. Знову діда просить, щоб той пішов до рибки і попросив її, щоб зробила бабу царівною, і щоб рибка була їй слугою. Дід пішов до моря, рибка випливла і питає:

— Що тобі старче, ще потрібно?

Дід розповів їй, що баба просить. Рибка відправила діда додому. Дід прийшов і побачив стару свою хату і бабу з розбитим коритом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

261 (5032). Золота рибка. СУС 555. Записано 2008 року.
Оповідач: Манько Ганна Миколаївна (1941 року народження), Степанівка, Семенівський район, Полтавська область