Українські народні казки

Золота рибка

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Були собі дід і баба. В них була землянка. Коло неї стояли розколені ночви. От одного разу пішов дід ловити рибу. Закинув невід раз і витягнув золоту рибку. Стала вона проситися:

— Дідусю, пусти мене, я ще маленька. Якщо відпустиш я тобі допоможу.

Пустив дід та й пішов додому. Розказав все бабі, а та почала штурхати його, щоб той пішов попросити ночви. От пошкандибав дід. Гукнув рибку. Вона припливла та й каже:

— Чого тобі треба, дідусю?

— Змилуйся, матінко-рибко, дай нам ночви, бо наші зовсім поломані.

— Добре, хай вам будуть ночви.

Приходить дід додому, а баба сварить його:

— Бач, — каже, — ночви попросив, треба було хоч хату якусь попросити. Іди знов до рибки.

Попросив дід хату, приходить назад, а там така гарна хата, що й розповісти не можна. А баба знов невесела. Таке вона каже дідові:

— Не хочу бути селянкою, хочу бути дворянкою!

І вигнала старого з хати. Іде він до моря. Просить в рибки:

— Змилуйся, матінко-рибко! Моя стара зовсім з гума з’їхала. Не хоче бути селянкою, хоче бути дворянкою.

І цього разу рибка не відкинула дідового бажання. Приходить він додому, а баба сидить в хоромах, біля неї слуги. Та вона знову незадоволена. Посилає діда знов до рибки.

— Іди, — каже, — і скажи рибці хай зробить мене морською володаркою. І щоб сама була в мене на побігеньках.

Дід відмовляється, а стара на своєму стоїть. Нема чого робити, іде він. Гукнув рибку, розповів про свою біду. А рибка махнула хвостиком і попливла. Довго гукав дідусь її, не догукався. Прийшов додому, а там сидить баба біля землянки, а біля неї розбиті ночви.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

114 (5239). Золота рибка. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Ратушняк Марія Андріївна (1932 року народження), село Острожани, Жашківський район, Черкаська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

Золота рибка

Українська народна казка Полтавщини

Жили бідні старий із старою, хатинка була убога, стояла недалеко від моря. Вирішив дідусь піти половити рибу. Закинув невід і піймав рибку, а вона була золота. Він узяв її в руки, а вона стала проситься, щоб він її відпустив. Рибка говорить:

— Відпусти мене, я тобі виконаю три бажання.

Дід подумав і сказав:

— Не потрібно мені від тебе нічого, пливи собі, рибко.

Дід прийшов додому; розповів усе бабі. Баба розсердилася, що він у риби нічого не попросив, і послала до рибки, щоб він попросив нове корито.

Дід прийшов до моря, закинув невід і знову спіймав золоту рибку, попросив у неї, щоб вона дала нове корито бабі. Прийшов додому, а баба знову гнівається, що так мало попросив. Знову діда погнала до моря, щоб він попросив у рибки новий дім. Дід пішов знову, закинув невід і спіймав золоту рибку, а рибка питає:

— Що, старче, хочеш?

Дід каже рибці:

— Баба знову послала мене до тебе, щоб ти новий будинок дала і все, що до нього треба.

Вернувся додому, а баба сидить у новому будинку і рахує гроші. Знову діда просить, щоб той пішов до рибки і попросив її, щоб зробила бабу царівною, і щоб рибка була їй слугою. Дід пішов до моря, рибка випливла і питає:

— Що тобі старче, ще потрібно?

Дід розповів їй, що баба просить. Рибка відправила діда додому. Дід прийшов і побачив стару свою хату і бабу з розбитим коритом.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

261 (5032). Золота рибка. СУС 555. Записано 2008 року.
Оповідач: Манько Ганна Миколаївна (1941 року народження), Степанівка, Семенівський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.