☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Золоте яєчко
Українська народна казка Покуття

Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче і баба плаче, а курочка кудкудаче. І пліт ся розхилитав. А дуб питає плота: — Чого ти розхилитався? А пліт каже:

— Якби ти знав, то ти би своє гілля опустив. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А я ся розхилитав.

А дуб то вчув і своє гілля опустив. А керниця питає дуба:

— Чого ти своє гілля опустив? Дуб їй каже:

— Якби ти знала, то ти би ся засунула. Були собі дідо та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А пліт ся розхилитав. А я спитався плота, чого він ся розхилитав. А пліт каже: «Були собі дід і баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче». А я то вчув і своє гілля опустив.

А керниця як то вчула, та й засунулася. А дорога питається в кернички:

— Чого ти засунулася? А керничка каже:

— Якби ти знала, то ти би розсілася. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А пліт то вчув та й ся розхилитав. А дуб спитав плота: «Чого ти ся розхилитав?». А пліт каже: «Якби ти знав, то ти би своє гілля опустив. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче».

А дуб то вчув і своє гілля опустив. А дорога питається дуба:

— Чого ти своє гілля опустив?

Дуб їй каже:

— Якби ти знала, то ти би розсілася по землі. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче.

А дорога то вчула та й розсілася по землі. А річка питає в дороги:

— Чого ти розсілася по землі? Дорога каже:

— Якби ти знала, ти би всю землю залляла. Були собі дід та й баба, та й мали курочку Золотоп’юрочку. А вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А пліт питає їх: «Чого ви плачете?» Каже дідо: «Якби ти знав, то ти би ся розхилитав. Була в нас курочка Золотоп’юрочка. Знесла вона золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Я плачу, баба плаче, а курочка кудкудаче». А пліт то вчув та й ся розхилитав. А дуб питає плота: «Чого ти розхилитався?» А пліт каже: «Якби ти то знав, то ти би своє гілля опустив. Були собі дід та й баба та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче». А дуб то вчув та й своє гілля опустив.

А керничка питає дуба: «Чого ти своє гілля опустив?» Дуб каже: «Якби ти знала, то ти би ся засунула. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Вона знесла золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче».

А річка то вчула та й всю землю залляла. А вітер питає річку:

— Чого ти всю землю залляла? А річка каже:

— Якби ти знав, то ти би все розвіяв та й розтряс. Були дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А пліт питається діда: «Чого ви плачете?» Дідо каже: «Якби ти знав, то ти би ся розхилитав. Була в нас курочка Золотоп’юрочка. Знесла вона яєчко. А бігла мишка Розкусничка і то яєчко розкусила. Я плачу, баба плаче, а курочка кудкудаче».

А пліт то вчув і розхилитався. А керничка питається плота: «Чого ти розхилитався?» Пліт каже: «Якби ти знала, то ти би засунулася. Були собі дід та й баба. Та й була в них курочка Золотоп’юрочка. Знесла вона золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А я ся розхилитав».

А керничка вчула то та й засунулася. А дорога питає в кернички: «Чого ти засунулася?» А керничка каже: «Якби ти знала, ти би розсілася. Були собі дід і баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і розкусила то яєчко. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А я ся засунула».

А дорога то вчула та й розсілася. А річка питається дороги: «Чого ти розсілася?» А дорога каже: «Якби ти знала, ти би всю землю залляла. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка і то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче. А пліт питається діда: «Чого ви плачете?» Дідо каже: «Якби ти знав, ти би ся розхилитав. Була, в нас курочка Золотоп’юрочка. Знесла вона золоте яєчко. Бігла мишка розкусничка та й то яєчко розкусила. Я плачу, баба плаче, а курочка кудкудаче». А пліт ся розхилитав. А дуб питає плота: «Чого ти ся розхилитав?» А пліт каже: «Якби ти знав, ти би своє гілля опустив. Були собі дід і баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче». А дуб гілля опустив.

А керничка питається в дуба: «Чого ти гілля опустив?» А дуб каже: «Якби ти знала, ти би ся засунула. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче». А керничка то вчула та й ся засунула.

А дорога питається кернички: «Чого ти ся засунула?» Керничка каже: «Якби ти знала, ти би ся розсіла. Були собі дід і баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила».

А дорога то вчула та й ся розсіла. А річка питає дороги: «Чого ти ся розсіла?» Дорога каже: «Якби ти знала, ти би всю землю залляла. Були собі дід і баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче...» А річка то вчула та й всю землю залляла. А вітер питається річки:

— Чого ти всю землю залляла? А річка каже:

— Якби ти знав, ти би все розвіяв і розтряс. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче...

А вітер то вчув та й усе розвіяв і розтряс. А сонце питає вітра:

— Чого ти все розвіяв і розтряс? А вітер каже:

— Якби ти знало, ти би всю землю висушило. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче...

А сонце то вчуло і всю землю висушило. А дощ питається сонця:

— Чого ти всю землю висушило? А сонце каже:

— Якби ти знав, ти би всю землю зросив. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче...

А дощ то вчув і всю землю зросив. І сад зазеленів. А курочка Золотоп’юрочка вийшла в сад та й питає:

— Чого ти зазеленів? А сад каже:

— Якби ти знала, ти би друге яєчко знесла. Були собі дід та й баба. Та й мали курочку Золотоп’юрочку. Знесла курочка золоте яєчко. Бігла мишка Розкусничка та й то яєчко розкусила. Дідо плаче, баба плаче...

А курочка то вчула та й каже:

— Не плач, діду, не плач, бабо, я знесу друге яєчко.

Дід радий, баба рада. І курочка Золотоп’юрочка знесла друге яєчко. Та й казочці кінець.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Печеніжин, Коломийського району, Івано-Франківської області 26 жовтня 1987 року Бойчук Андрій Васильович (1898)

Золоте яєчко
Українська народна казка Чернігівщини

Жив дід і баба і була у них курочка ряба. Знесла курочка рябеньке яєчко. А дід забрав і показав бабі. Вона яєчко положила на вікно, а воно було відкрите. За вікном ріс кущ калини. Під кущиком була нора, а в норі жила мишка.

А в діда з бабою був внучок Андрійко. Прийшов він до бабусі з дідусем в гості та й побачив яєчко на віконечку. А мишка вже мала його вхопити. Та Андрійко схопив перший яєчко. Сіла мишка і заплакала. Дід з бабою злякалися, що то внучок плаче, а курочка злякалася, що її яєчко пропало.

Та Андрійко витягнув з кишені яєчко і показав. Всі зраділи, що він перехитрив мишку, а баба з радості зварила йому яєчко.

На прощання курочка сказала:

— Приходь ще в гості, я знесу тобі яєчко не просте, а золоте.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

50 (4366). Золоте яєчко. СУС 2022В. Записав Міщенко Віталій Євгенович. Бондаренко Ольга Іванівна (1937). Чернігівська область, Городнянський район, Красне