Казка про вовка та бичка
Українська народна казка Чернігівщини
Жив-був дід. І було в діда семеро овець і бичок. Одного разу вовк дізнався, що в діда є таке хазяйство і вирішив взяти в нього овечку. Прийшов вовк до діда і співає:
В діда-діда борода сіда
Семеро овець і бичок-паровець!
Дав йому дід одну овечку. А вовк знов прийшов та співає. Дід дав ще одну овечку. Так залишилося п’ятеро овець. А вовк приходив і приходив, аж поки не забрав останню овечку. Залишився в діда тільки бичок. Зайшов вовк до діда в хату, бачить ніж на столі лежить. Він і каже до ножa:
— Ніж, ніж, скажи, де дідові діти?
А ніж відповідає вовкові:
— Перекинь мене через себе тричі, де я застромлюся, там і діти.
Перекинув вовк ножа, а той застромився під забором. Діти, про це почули, і втекли. Біжать, біжать, а назустріч бичок:
— Сідайте на мене, я вас підвезу.
Діти сіли і поїхали. Їдуть, їдуть. Один хлопчик й каже бичкові:
— Оглянись, бичку, чи далеко вовчок?
А другий каже:
— Тікай, бичку, здоганяє вовчок!
Бичок каже першому хлопчикові:
— Свисни мені в ліве вухо.
Хлопчик свиснув і з’явилася щітка. Вовк з’їв ту щітку. Їдуть вони далі, знову наздоганяє вовчок. Бичок і каже:
— Свисни мені в праве вухо.
Хлопчик свиснув і з’явилася річка. Вовк випив ту річку. Біжать далі, хлопчик просить бичка:
— Оглянись, бичку, чи далеко вовчок?
А другий каже:
— Тікай, бичку, здоганяє вовчок!
Бичок і каже:
— Свисни мені в ліве вухо. Свиснув хлопчик і з’явився ліс. Вовк їв, їв і не з’їв, там і помер. А діти з бичком врятувалися і повернулися додому.