Казка про вовка та бичка

Українська народна казка Чернігівщини

Жив-був дід. І було в діда семеро овець і бичок. Одного разу вовк дізнався, що в діда є таке хазяйство і вирішив взяти в нього овечку. Прийшов вовк до діда і співає:

В діда-діда борода сіда

Семеро овець і бичок-паровець!

Дав йому дід одну овечку. А вовк знов прийшов та співає. Дід дав ще одну овечку. Так залишилося п’ятеро овець. А вовк приходив і приходив, аж поки не забрав останню овечку. Залишився в діда тільки бичок. Зайшов вовк до діда в хату, бачить ніж на столі лежить. Він і каже до ножa:

— Ніж, ніж, скажи, де дідові діти?

А ніж відповідає вовкові:

— Перекинь мене через себе тричі, де я застромлюся, там і діти.

Перекинув вовк ножа, а той застромився під забором. Діти, про це почули, і втекли. Біжать, біжать, а назустріч бичок:

— Сідайте на мене, я вас підвезу.

Діти сіли і поїхали. Їдуть, їдуть. Один хлопчик й каже бичкові:

— Оглянись, бичку, чи далеко вовчок?

А другий каже:

— Тікай, бичку, здоганяє вовчок!

Бичок каже першому хлопчикові:

— Свисни мені в ліве вухо.

Хлопчик свиснув і з’явилася щітка. Вовк з’їв ту щітку. Їдуть вони далі, знову наздоганяє вовчок. Бичок і каже:

— Свисни мені в праве вухо.

Хлопчик свиснув і з’явилася річка. Вовк випив ту річку. Біжать далі, хлопчик просить бичка:

— Оглянись, бичку, чи далеко вовчок?

А другий каже:

— Тікай, бичку, здоганяє вовчок!

Бичок і каже:

— Свисни мені в ліве вухо. Свиснув хлопчик і з’явився ліс. Вовк їв, їв і не з’їв, там і помер. А діти з бичком врятувалися і повернулися додому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

76 (4193). Казка про вовка та бичка. СУС —. Записано 2008 року. Герасименко Наталія Григорівна (1925). Чернігівська область, Козелецький район, Озерне