Українські народні казки

Казка-бувальщина

Українська народна казка Поділля

Поїхав дядько до млина. А в нього були дуже гарні коні-шпаки. В млині були злодії. Побачили коней, підібрали врем’я і вкрали зі стайні. Каже тоді чоловік до жінки:

— Піду, жінко, коні шукати.

Пішов. Бачить стоїть хатина в лісі. Заходить, а там один дід старий. Той дід каже до нього:

— Ти, чоловіче, звідси тікай, бо в мене дванадцять синів є, всі розбійники. Як прийдуть — заб’ють.

— Буду ночувати!

Сховав дід чоловіка. От приходять розбійники. Батько дав їсти і питає:

— Щоб ви зробили, якби побачили чужого чоловіка?

— Якби слухав нас, то хай би був вашим помічником.

Вийшов чоловік і погодився в них служити. Рано повели, показали худобу, розказали, що має робити.

— Тепер, — кажуть , — йди покажемо, ще пару коней.

Як глянув чоловік, аж то його коні. І коні його впізнали, заіржали. Так служив чоловік цілий місяць, а як розбійники пішли далеко, чоловік забрав коні і втік додому.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

77 (6031). Казка-бувальщина. СУС —. Записала Семенюк Зоя Степанівна 2008 року. Мотозюк Степан Павлович (1922). Хмельницька область, Красилівський район, Попівці