Калиновий місток
Українська народна казка Чернігівщини
Росла над річкою гарна калина, а місток, що через річку, був у неї закоханий. Милувався, як вода калинове коріння омивала, як листя її восени жовтіло, як прикрашалася вона червоним маністом. Аж ось прийшла сокира дерева рубати. Як не просилася, як не молилася калина, не пожаліла і її сокира. Розсердився місток, поклявся помститися. Йшла через нього сокира, тягла за собою порубані дерева, пишалася, нахвалялася, своєю силою хвастала. Прогнувся місток, поламав свою спину та й скинув сокиру в воду. А та й потонула. А місток з тих пір став називатися Калиновим.