Калиновий місток

Українська народна казка Чернігівщини

Росла над річкою гарна калина, а місток, що через річку, був у неї закоханий. Милувався, як вода калинове коріння омивала, як листя її восени жовтіло, як прикрашалася вона червоним маністом. Аж ось прийшла сокира дерева рубати. Як не просилася, як не молилася калина, не пожаліла і її сокира. Розсердився місток, поклявся помститися. Йшла через нього сокира, тягла за собою порубані дерева, пишалася, нахвалялася, своєю силою хвастала. Прогнувся місток, поламав свою спину та й скинув сокиру в воду. А та й потонула. А місток з тих пір став називатися Калиновим.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

31 (4349). Калиновий місток. СУС —. Записала Білоус К. (11 клас) у січні 2008 року. Савченко М. І. (1944). Чернігівська область, Городнянський район, Деревини