Українські народні казки

Кирило Кожум’яка

Українська народна казка Полтавщини

Жив-був змій під Києвом. Горе стало у всьому городі, бо кожного дня змієві на вечерю давали люди по черзі з кожного двору молодих хлопців та дівчат.

Дійшла черга до дочки самого князя. А у князя була тільки одна дочка. Не міг витерпіть він такого горя, та ніде діться. А князівна сподобалася змієві, він не став її їсти, а залишив у себе.

От вона побачила, що змій їсти не буде її, прилащилася до нього та й питає:

— Чи є на всьому світі чоловік, щоб тебе подужав?

— Є такий, — каже змій, — живе у Києві, Кирилом звати. Як затопить у хаті, дим аж очі виїдає, а як вийде кожі мочить, то не одну несе, а дванадцять. От кого боюся.

А князівна тим часом сіла і листа батькові пише. Мовляв, так і сяк. Є в Києві чоловік, Кирилом звуть, що він освободить її може.

Отримав батько листа, зрадів і послав до Кирила посланців. Та той і не дивиться на них. Рішив князь молодих послати до Кирила. Та ні молоді, ні старі не зуміли вговорить.

Затужив князь, послав востаннє малих діточок, а ті як почали плакать, вмовлять, так Кирило не видержав і пішов до князя. Розказав князь Кирилові, що робиться, а той каже:

— Дайте мені дванадцять бочок смоли і дванадцять возів конопель.

Обмостився він всім цим і пішов до змія, взявши з собою булаву. Зустрілись із змієм. Почався бій, аж іскри летять. Усе бачили люди на горі. А коли змій упав, казали:

— Оце так Кирило! Оце так Кожум’яка!

Побив Кирило змія, бо той зубами встряг у смолу та коноплі, а Кирило його по голові булавою.

Одвіз Кирило князівну до батька, зажили люди в Києві знову спокійно. А з того часу звуть те місце, де жив Кирило, Кожум’яками.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

38 (4632). Кирило Кожум’яка. СУС 3002. Записав Волинець Ярослав (11 клас) 2008 року. Пода Варвара Іпатіївна (1927). Полтавська область, Лохвицький район, Сенчі

Кирило Кожум’яка

Українська народна казка Чернігівщини

Жив колись у Києві князь-лицар, а біля Києва був змій. Кожен рік змієві давали молодого парубка чи дівчину. Довелося і князеві віддати свою дочку в дань змієві. А дочка була така хороша, що змій полюбив її і залишив у себе жити.

Одного разу дівчина підлестилася до змія і питає:

— Чи є на світі такий чоловік, щоб тебе подужав?

— Є, — каже змій, — він живе у Києві над Дніпром. Чинить шкури, 12 штук притягне у воду, я вчеплюся за них, він і витягне на берег. Тільки його я й боюся.

Вирішила князівна дати вісточку батькові. Написала листа, згорнула його, прив’язала голубові під крило і полетів він до князя.

Злякався князь, подумав, що змій уже згубив дочку. А потім прочитав листа і пішов до Кирила Кожум’яки просити допомоги. Посилали і старих, і молодих, та він не хотів допомагати. І лише коли малі діти стали плакати, Кожум’яка погодився. Пішов битися до змія. Узяв 12 бочок смоли та 12 возів конопель. Обмотався коноплями, обсмолився смолою, узяв булаву на 10 пудів і пішов. Почали вони битися. Кирило як ударить змія, так той і вгрузне в землю. Набере змій в рот смоли, а Кирило його гуп та гуп, аж земля трясеться. Аж тут почули страшний гуркіт. То змій помер і народ на горах аж руками сплеснув.

А Кирило, вбивши змія, визволив князівну і віддав її батькові. Той не знав, як йому віддячити. З того часу урочище, де Кожум’яка вбив змія, почали звати Кожум’яками.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

46 (4367). Кирило Кожум’яка. СУС 3002. Записано 2008 року. Ніколаєнко Ганна Олександрівна (1939). Чернігівська область, Городнянський район, Солонівка