Українські народні казки

Клим і Максим

Українська народна казка Гуцульщини

Були собі два хлопчики, Клим та й Максим. Вони дуже любилися. Як найдуть горішок, то оба тим зеренцем переділяться. Пішли вони в ліс по ягоди. Беруть ягоди та й говорять. Каже один:

— Якби медведя вбив та шкіру здер, ото гроші взяв би за ту шкіру. А медвідь там ягоди їв та й то все вислухав. І тоді гукнув на них.

Один хлопчик вихватився на дерево. А другий імився за дерево, а медвідь скочив, пазурами його імив і стяг на землю. Тоді прихилився д’нему медвідь, наплював йому в рот, у вуха. А той дивиться з дерева, і волосся ’му дубом стало. Та й пішов медвідь. Той видивився, що медвідь пішов, і злізає з дерева. Та й питає:

— Максимку, що тобі медвідь казав, як він так тобі до вуха привернувся?

І сказав йому Максим:

— Казав у одно вухо: «Аби ти з живого медведя шкіру не продавав». А в друге казав: «Аби ти з дурнем у дорогу не вибирався, бо він тебе лишить».

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області
13 лютого 1983 року
Оповідач: Бейсюк Василь Юрійович (1909 року народження)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.