☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Клин на велику п’ядь
Українська народна казка Закарпаття

Женився молодий леґінь, привів жону до хижі. Переночували після свальби, повставала рано челядь домашня, і кожне береться за свою роботу, а невіста не знає, що робити їй. Звідується невіста свекри:

— Що мені робити?

— Перший раз іди в комору. Там пшениця. Набери в миску та дай курям їсти.

А невіста питає у свекри:

— А як у вас кури кличуть?

Хоче їх до гурту скликати, а свекра їй відповідає:

— Як у вас, так і в нас.

Набрала невіста зерна та й ходить по двору межи курей, та приговорює:

— Як у вас, так і в нас. Як у вас, так і в нас.

А кури не збігаються. Прийшла невіста з тою пшеницею в хату, свекра її звідається:

— Чому ти не покормила кури?

— Я їх кликала, а вони всі розійшлися.

— Та як ти їх кликала?

— Ба та так, як-исьте казали: «Як у вас, так і в нас».

— Та у нас кличуть: «Пі-пі-пі-і-і». А невіста:

— Та й у нас «пі-пі-пі-і-і».

І невіста вернулася в другий завіз і попіпікала, і всі кури збіглися.

І на другий день мала вона гаті пошити чоловікови. Шила вона руками, з домашнього полотна. Та й треба було в широких гатях посередині вставляти клин. Клин міг бути на «хрому» п’ядь невеликому чоловікови, а великому на повну п’ядь. А вона була молода та й соромилася. І питала в свекри. А свекра фігльовала:

— Ой, дитинко, я його давно в руках тримала, як ще на руках носила. А тепер ти тримай.

Та й свекра змиловалася та відміряла їй на велику п’ядь.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Латірка, Воловецького району, Закарпатської області 12 вересня 2002 року Соломка Олекса Ількович (1929 року народження)