Українські народні казки

Коваль і спляче військо

Українська народна казка Бойківщини

Був у селі коваль і робив усім людям все, що треба було. Наробив він підків і жде, аби хто прийшов до нього. Щоби міг коваль собі заробити. Єден чоловік прийшов до нього, аби йому коні підбити. І каже, аби коваль прийшов до нього, бо в нього коней доста. Набрав коваль багато підків, та й той повів його до себе.

І привів його той не від’домови, а від єдній горі. А коло тої гори невеличка ямка була. І через ту ямку завів той чужий чоловік коваля вспід у гору. А там порожньо було, в тій горі. Дивиться коваль, а там багато війська і багато коней є. все військо спить собі. А коні стоять. І такі коні, що вже добре підбили копита, а не мають підків.

І заказав йому той чоловік, що як прийде кути коні, щоби нічого не говорив. І він зачав кути ті коні, підбивати їх по єдному підкови. І підбиває, і підбиває, бо всі тоти коні не мають підків. А напослідку єден кінь не давався підбивати, такий поганий був. І той коваль заговорив до коня:

— Го! Стій!

А єден воєнний пробудився та й каже до того коваля:

— Чи вже підніматися та йти?

А коваль каже:

— Ні, ще спіть, не треба йти.

І той приклонився і далі спав.

А той, що привів його, обіцяв, що як покує коні, то добре йому заплатить. Він покував тоти коні, а той йому нич не платить, але каже так:

— Покув-ись коні, то тепер порядок зроби під ними. На мітлу і файно позамітай.

Позамітав коваль. І дав йому той човлоік міх на тото сміття. Би зозбирав його геть у міх. Коваль зозбирав у міх сміття і звідається, де то сміття діти, де його винести. І не знає він, як вийти з тої гори, куди вихід. Той чоловік веде його з міхом. Привів його до виходу і вийшов з ним з гори. Думає він: «Добре, що вийшов з тої гори, що визволився. Хоть і платні не маю, але добрий, що живий відтам вийшов».

І висипає він то сміття з міха. Думає, хоть міх буде мати файний. А сміття нащо від’хаті нести? Висипав тото сміття, дивиться, а то золото. Зозбирав він його назад у міх, бо шкода його споневіряти. І поніс домів, і мав того золота на ціле життя.

То спляче військо має спати, поки приказ не прийде повставати і перейти цілий світ. Коваль видів під землею короля, що півтретя разу кругом стола з його бороди волос обвився. Усередині він був межи тим військом. А як борода мала вкрутитися до тьох разів, тоді військо мало повставати.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

42 (1792). Коваль і спляче військо. СУС —. 343 липня 1988 р. Матляк Семен Іванович (1922). Львівська область, Турківський район, село Верхнє Висоцьке