Українські народні казки

Ковалі-безсеребреники

Українська народна казка Полтавщини

Колись дуже давно коло Києва, була така сильна та дужа змія, як дев’ять гребель, та з трьома головами. Вона нікого не боялася і їла людей. В той час коло Дніпра жили два святих — Кузьма й Димиян. Вони були ковалі, їх називали «безсеребреники», бо вони за роботу не брали грошей.

От вони взяли та поставили в скалі кузню коло самої теї печери, де жила змія, і зробили двері залізні. Вони важили стіко, як добрі три дуби. Зробили силенного плуга, розпекли обценьки та й засіли. От вони сидять, а вона лізе, та прямо до дверей. Та як лизнула язиком, так і пролизала мало не до середини. Як лизнула вдруге, так і пролизала мало не на виліт. Як лизнула втретє, так язика і показала. А Димиян тоді хап гарячими обценьками за язик! То вона як стрепенулась, аж земля затряслася! А Димиян держить. Кузьма вчепив на змію плуга і пішли обгорувать валом Київ, і так догорали до Дніпра. Таким валом обгорали, що змія аж втомилась, і захотіла води.

Та як допалась вона до води, та як обпилась, та й лопнула. Так з неї стіко розлізлося гадюк, ящірок, жаб і всякої нечисті, що аж страшно! Та й розлізлись геть по землі.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

48 (4912). Ковалі-безсеребреники. СУС —. Записала Гаража В. В. 2008 року.
Оповідач: Козуб Віра Олексіївна (1930 року народження), Полузір’я, Новосанжарський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.