Українські народні казки

Козак і смерть

Українська народна казка Полтавщини

Жив на світі один козак. Прожив він довге життя, багато доріг пройшов, всякі дива бачив. І ось настав час йому помирати. А кому помирати хочеться? Веселий був той козак, танцюрист, співак-бандурист і на видумки мастак.

Якось вночі приходить до нього смерть і каже:

— Ну що, козаче, пожив ти на цій землі довго. Досить. Збирайся і ходи за мною.

— Почекай, — прохає козак, — дай ще хоч годинку пожити.

— Ні, вже досить. Збирайся! До світанку ми повинні з тобою піти.

А треба сказати, що смерть лише вночі сильна, в день її сила зникає, і

вона ховається від людей. Каже козак:

— Почекай, бабусю, чого даремно поспішати, ніч довга. Дай я востаннє візьму бандуру та заспіваю пісню.

— Що ж, — погодилися смерть, — бери та грай, я на тебе зла не тримаю. Та й мені веселіше буде з піснею.

Узяв козак до рук бандуру, торкнув струни. І полилася пісня. Сидить смерть, рота роззявила, ніколи такої пісні не чула. Лише замовкла пісня, просить смерть:

— Козаче любий, заспівай ще хоч одну пісню, довіку не забуду!

— Що, бабусю, сподобалось?

Блиснув очима козак і знову вдарив по струнах, і заспівав, і в танок пішов.

— Співай! — кричить смерть. — Співай іще! Співай!

Заспівав козак третю пісню, четверту... А тут і сонечко блиснуло. Так і не помітили вони, як ніч промайнула. Дивиться козак, зникла смерть, ніби й не було її.

А на другу ніч все повторилося знову. Смерть прийшла до козака, і знову зачарував він її своїми піснями, знову співав їх до світанку. Так вдалося йому перехитрити власну смерть. Люди кажуть, що цей козак і досі живе.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

94 (4998). Козак і смерть. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Троїцька Надія Тимофіївна (1938 року народження), Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.