Українські народні казки

Козлик у бабинім вівсику

Українська народна казка Бойківщини

Посіяла баба вівсик. Вівсик виріс. Надійшов козлик і пасе собі в тім вівсику. А баба стоїть і плаче. Іде козлика виганяти, а козлик її боде. Надійшов медвідь. Питає: — Чо’ ти, бабо, плачеш?

— Козлик мій вівсик випасає, а я його не годна вигнати.

— Ходи, бабо, я його вижену.

Прийшов медвідь до козлика, а той зачав його рогами бости. Медвідь настрашився рогів та й утік. Прийшов і вовк. Питає баби:

— Чого плачеш?

— Козлик мій вівсик випасає. Я його ніяк не вижену. А вовк каже:

— Козлику, виходь з бабиного вівсику, бо я тебе з’їм! А козлик йому:

— Я не боюся, я від тебе рогами відоб’юся. Не вигнав вовк козлика.

Прилетіла бджілка.

— Чого ти, бабо, плачеш?

— Козлик уже мій вівсик доїдає, і ніхто не може вигнати.

— Цить, бабо, не плач, я того козлика вижену.

Надлетіла бджілка і як укусила козлика в ніс. Козлик зачав кричати і зачав утікати. І втік. Так бджілка вигнала козлика з бабиного вівсику.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Сопіт, Сколівського району, Львівської області
19 грудня 1990 року
Оповідач: Колосовська Настя Дмитрівна (1921)

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.