Українські народні казки

Колобок

Українська народна казка про тварин

Жив собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожились вже до того, що не стало у них і хліба — і їсти нічого. Дід і каже: «Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок». От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і положила на вікні, щоб простиг. А він з вікна — та на призьбу, а з призьби — та на землю та й побіг дорогою.

Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик. «Колобок, — каже, — колобок, я тебе з’їм!» А він каже: «Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Та й побіг.

Біжить та й біжить. Зустрічає його вовк. «Колобок, колобок, я тебе з’їм!» — «Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Та й побіг.

Знову біжить та й біжить. Зустрічає його ведмідь. «Колобок, колобок, я тебе з’їм!» — «Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану!»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Та й маху...

Біжить та й біжить. Зустрічається з лисичкою. «Колобок, колобок, я тебе з’їм!» — «Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

«Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мені чутніше було». От він і сів та й давай співати:

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений...

А лисичка його — гам! Та й проковтнула.

Походження та примітки

Колобок. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 296. Зап. у м. Миргороді Полтавської губ. Час запису не зазначений. Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко, вып. 1, К., 1869; вып. 2, 1870., II, стор. 2—3. Паралелі: Українські народні казки, вибрані для дітей. Упорядкував Б. Грінченко, К., 1907., стор. 17—19; Молода Україна. Часопис для дітей старшого й меншого віку. К., 1908—1914., 1909, № 16, стор. 24—28; П. А. Гнедич, Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд, вып. IV, Полтава, 1916., стор. 33—34; Материалы для этнографии Херсонской губернии. Собрал И. В. Бессараба, Пг., 1916., стор. 55—58; Казки та оповідання з Поділля. В записах 1850—1860-х рр. Вип. І—II. Упорядкував Микола Левченко, К., 1928., стор. 290—291; Українські народні казки, легенди, оповідання і речитативні вірші для дітей. Підібрали і впорядкували М. В. Нагорний, М. Ф. Ісірович, Г. С. Сухобрус, Л. К. Данилюк, К., 1939., стор. 159, 161; Афанасьєв, стор. 53—54; Северные сказки. Сборник Н. Е. Ончукова, СПб., 1909., стор. 321; Сборник великорусских сказок архива Русского географического общества. Издал А. М. Смирнов, вып. 1, 2, Пг., 1917., стор. 747—748; Великорусские сказки Пермской губернии. Сборник Д. К. Зеленина, Пг., 1914., стор. 394—396; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 464; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 185; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 270—285.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

119 (6519). Колобок. СУС 2025. Записано 2009 року. Коник Ганна Михайлівна (1948). Вінницька область, Калинівський район, Павлівка

Колобок

Українська народна казка про тварин

КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин
КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин
КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин
КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин

Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить: — Бабусю! Спекла б ти колобок!

— Та з чого ж я спечу, коли й борошна у нас ні жменьки нема?

— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде на колобок.

Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила яйцями борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.

А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на призьбу, а з призьби та на землю в двір, а з двору та за ворота та й побіг-покотився дорогою.

Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм! А він каже:

— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить дорогою; перестріває його вовк.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Знову біжить та й біжить дорогою; перестріває його ведмідь.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою; стрічається з лисичкою.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка. — От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.

Колобок скочив їй на язик та й почав співати:

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік...

А лисичка — гам його! Та й із’їла.

Походження та примітки

Українські народні казки про тварин. — К.: Україна, 2004. — 192 с: іл.

Художник ілюстрацій К. Шалварова

Колобок

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід і баба. Вони були без дітей. І от дід сказав бабі:

— Бабо, піди назмітай муки, а потім спечи колобка.

Назмітала баба муки, спекла колобка і поставила на вікно, щоб охолов. Лежить-лежить колобок на рушничку. А потім і покотився собі. І тут назустріч йому заєць. Та й каже:

— Я тебе з’їм, колобок.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану, давай свою пісеньку, — сказав заєць.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік і від тебе втечу.

Та й втік колобок, заєць остався голодний. А тут йому назустріч голодний вовк. Та й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану давай свою пісеньку.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік і від тебе втечу.

Та й покотився колобок. А тут назустріч ведмідь голодний. Та й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану давай свою пісеньку.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік і від тебе втечу.

Та й втік колобок. Котиться-котиться, а назустріч хитра лисиця. То й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану давай свою пісеньку.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік, я від ведмедя втік і від тебе втечу.

— Ой, колобок, я трошки глухенька, сядь мені на носик і заспівай.

І з’їла лисиця колобка, обдурила своїми хитрощами.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

115 (5240). Колобок. СУС —. Записано 2008 року. Хуторянська Ольга (1926). Черкаська область, Жашківський район, Острожани

Колобок

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід та баба. Та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і каже:

— Бабусю! Спечи хоч колобка!

— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?

— А ти, бабо, піди в комору та назмітай муки, то й спечеш колобок.

Послухалась баба, пішла в комору, назмітала муки, витопила в печі, замісила гарненько муку. Спекла колобок та й поклала на вікно, щоб остив. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна —та на призьбу, а з призьби — на землю в двір, а з двору за ворота та й покотився дорогою...

Котиться та й котиться, коли це назустріч йому йде зайчик:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм! — каже вухань.

— Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісеньку заспіваю.

Зайчик і каже:

— Ану, заспівай!

Колобок і заспівав:
Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Зустрічає він вовка:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм! — каже той.

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану, заспівай!

Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг... Аж іде ведмідь та й гукає:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, ведмедику-топтунчику, я тобі пісеньку заспіваю, — просить колобок.

— Ану, заспівай!

Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
Я від вовка утік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічає його лисичка та й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньку заспіваю.

А лисичка і каже:

— Ану, заспівай!

Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
Я від вовка утік,
Від ведмедя утік,
То й від тебе втечу!

— Гарна в тебе пісенька, Колобочку! — каже лисичка. — От тільки я не почула її добре. Заспівай мені ще раз та сядь на носа, щоб краще я чула.

Колобок теж був хитрим. Він зрозумів, що лисичка хоче його з’їсти. Сів лисичці не на ніс, а зверху на голову та почав співати:

Я у коморі метений,
Я із муки спечений...

А лисичка в цей час почала крутити головою на всі сторони, щоб з’їсти Колобка. Той, не роздумуючи, скотився з лисиччиної голови і бігом на дорогу, щоб утекти. Та так швидко побіг, що лисичка його не догнала. Прикотився колобок додому і смирненько забрався на вікно. Почав ждати, щоб бабуся пригостила ним свого діда.

От і казочці кінець! А хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

185 (5413). Колобок. СУС 2025. Записано 2008 року. Субота Лідія Несторівна (1915). Черкаська область, Тальнівський район, Поташ

Колобок

Українська народна казка Полтавщини

Жили дід та баба. Одного разу дід каже бабі:

— Спечи мені, бабо, колобка.

А вона йому:

— Немає муки.

Дід отвічає:

— Піди у комору та позмітай по засіках муки та й спечи.

Баба пішла в коморю назмітала там муки, і спекла дідові колобка. Колобок вийшов такий пахучий і великий. Положила його на вікні, щоб прохолов. А вікно одкрите, він лежав-лежав та й упав у двір, і покотився. Котиться, а назустріч вовк і каже:

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.

Та й почав співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік
І од тебе втечу!

І покотився. Котиться, коли назустріч йому йде зайчик.

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм, — сказав зайчик.

— Не їж мене, зайчику, я тобі заспіваю пісеньку, — відповідає йому Колобок.

Та й починає співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік і від тебе втечу.

І втік. Котиться, котиться, коли назустріч ведмідь.

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм, — сказав ведмідь.

— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі заспіваю пісеньку, — отвічає Колобок. Та й співає:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік
І од тебе втечу.

І покотився собі далі. Бачить, йде йому назустріч лисиця та й каже:

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі заспіваю пісеньку.

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік,
Од ведмедя втік і од тебе втечу.

— Колобок, Колобок, я тебе не чую, сядь мені на носа і на вушко поспівай.

Він скочив їй на носа і давай співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік, од ведмідя втік
І од тебе...

А вона хап його і з’їла.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

9 (4622). Колобок. СУС 2025. Записала Хавер Ганна 2008 року. Шевченко Ніна Іванівна (1918). Полтавська область, Лохвицький район, Червонозаводське

Колобок

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід та баба і не було у них дітей. Були вони дуже бідні. Захотілося дідові їсти. От баба і пішла на ґанок, намела борошна і давай місити тісто. Замісила, зліпила колобка. Був він без рук і без ніг. Поклала баба його в піч.

Коли колобок спікся, поклала його на підвіконня, щоб він остив. Тут колобок ожив і втік. Котиться він собі по дорозі, а тут йому назустріч заєць. Говорить:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок йому:

— Не їж мене, краще я тобі пісеньку заспіваю.

І давай співати:

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений,
Я від діда втік,
Я від баби втік,
І від тебе, зайцю, втечу.

І покотився собі далі. По дорозі котиться він, котиться, і тут йому назустріч вовк, і говорить:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок йому:

— Не їж мене, вовчику, краще я тобі пісню заспіваю.

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений,
Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця утік.
І від тебе утечу.

І покотився собі далі. Тут йому назустріч ведмідь і каже:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок йому:

— Не їж мене, краще я тобі пісню заспіваю.

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений,
Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця утік,
Я від вовка утік,
І від тебе утечу.

І покотився. Тут йому назустріч лисиця і говорить:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок їй:

— Не їж мене, краще я тобі пісню заспіваю.

І почав співати:

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений…

А лисиця йому:

— Щось я тебе не чую, підійди ближче, сядь біля вушка.

Колобок підкотився, тут лисиця його і з’їла. От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Джерело: Українські народні казки у 40 книгах.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук.

Текст наданий Миколою Зінчуком та опублікований з його дозволу.

263 (5028). Колобок. СУС 2025. Записано 2008 року.
Оповідач: Кравченко Микола Федорович (1934 року народження), Степанівка, Семенівський район, Полтавська область

Дивіться також

Колобок — 1981
Колобок — 1984
Колобок — 1989
Колобок — 1990